Maratona do Porto

Поки пам’ять зовсім не скисла треба заархівувати спогади о марафоне в Порту.

Або тому що два роки в Європі не бігав, або тому що само Порту дуже вразило, но від марафону в захваті залишився. Категорично рекомендую внести його у свій шорт-лист. Не пожалкуєте.

Тому, хто відразу повірив мені на слово можна вже реєструватися на наступний.

Кому гучних заяв замало, читати далі. Но попереджаю, буде багато спойлерів. Не тільки розкажу, а й покажу що чекає кожного учасника.

Марафон немалий, заявлена кількість учасників 15000. На 42км - 7500.

Три дистанції 6-10-42км.

Звісно, їхати на край Європи та бігти щось менше 42км це якесь марнотратство. Ми ж не олігархи.

До речі, чому ми?! Тому, що зі мною була Марина. Це був її перший марафон підготовку котрому вона успішно провалила. Тижневий кілометраж за останні два місяці 30-50км. Чотири рази здолала півмарафон. Вот і всі досягнення.

А, ну ще бувало сотню-другу на вело могла за раз проїхати й головне, вже майже рік бігає кожного дня не менш за 2км що дуже круто (це не про два км котрі кожен з вас може, а про кожен день бігу, котрій витримати не зможе майже всі з вас). Короче кажучи ставка була на морально вольові якості.

Ціна на участь починається з 50 євро. С часом дорожчає. До пакету входить медаль та футболка. Ще за 3 євро продається квиток на паста-паті. Все доволі бюджетненько як для європейського марафону.

На цій стадії мені сподобалась опція vip-марафон. За 120 португальських карбованців пропонували старт в першій лінії поряд з африканцями, окремі роздягальні, камеру схову, та вишукану їжу після фінішу. Може були ще якісь плюшки, не пам'ятаю. Що є такі пропозиції це чудово. Комусь важливий комфорт надано, а комусь не зайві гроші. Всі в шоколаді. У нас таке вже пропонують, чи то я місцевим ідею підкинув?!

Уявіть. Перша лінія на старті. Всі ломляться до неї розпихуючи навіть еліту! Чому б туди місця не продавати? Поруч з Кіпчоге чи Поживіловим, на перших шпальтах газет, на всіх телеекранах країни, кращі стартові фото… За такий піар охочі знайдуться.

Як завжди, все починається с єкспо. Тут нічого особливого. Отримали номер, футболку, якісь напої.

Зона шопінгу не мала, но й не дуже велика. Головне, якісного товару було достатньо. Завжди подобаються представники інших марафонів які не просто зазивають, а ще й частують. Звісно наїлися, напилися ще й із собою взяли. Дають - бери!

Паста-паті відмінили через ковідні обмеження. Сплачені 3 євро якось можна було повернути, але залишили на розвиток місцевого спорту.

До речі, будівля єкспо знаходилась майже в самому історичному центрі. Дуже зручно, що не треба витрачати зайвий час не переміщення для знайомства з містом. Все поруч. А місто, ну прям вот відразу увійшло до мого топчіку найгарніших. Город ніби призначено для відпочинку та споглядання красот.

Місце старту та фінішу десь кілометрів за 10 від центру. Маршрут не одним колом, а якийсь хитромудрий. Першу половину бігаємо вулицями прикордонной частини міста, а потім туди назад в історичний центр спрямовують. Мені пофігу як бігти, бо я тут вперше і радий бачити будь-яку новизну.

Старт в 9.00 На метро десь чуть більше за годину приїхали.

Станція метро.

З ранку пасажири лише марафонці

Хотілось не поспішаючи передягнутися, здати речі в камери схову та перейнятися духом марафону стоячи у коридорі з рештою учасників. Це завжди емоційний момент котрий заряджає на добру половину дистанції.

Треба було пройти десь півтора кілометри. Куди йти заздалегідь не подивився. Сподівався на свій досвід. На місці, мовляв, розберуся. 40 марафонів за плечима, які можуть бути сюрпризи?!

На зустріч йде купа бігунів вже без речей. Ага, значить нам у той бік. Йдемо, йдемо і херак - приходимо на авто стоянку, де люди своє шмотя в автівці залишають.

Опускаючи нижче всю подальшу метушню скажу, що в старт.коридор ми потрапили за три хвилини до старту і я вже встиг до пострілу пробігти чотири кілометри. Марина теж може хвалитися розминкою перед марафоном. Не вимушено, но зробила.

Африканська еліта прибула за грошима.

Первомайська прибула за гроші.

Старт. Радісні вигуки, бадьора музика, ріка бігунів навколо - все це очікувано бере за душу та переповнює почуттям торжества.

Поряд океан де неподалік берега потужний земснаряд пустив фонтан піску. Спочатку вирішив що це такий оригінальний спосіб привітання. Но, пробігаючи в цьому ж місті через дві години зрозумів, це збіг обставин. Фонтан лупашив і далі. Для когось це був звичайний робочий день. Але все одно було круто. Записали на наш рахунок.

Народу маса, перші 5 км мало не пліч-о-пліч біжимо.

Учасники

Тарганий клуб

Вболівальники

Пейс на 3:15. Пейсів було густо. Починаючи з 3:00 кожні 15хв+

Біглося не нудно. Поперше, тому що темп був на чотири години, а на цей час плюс-мінус біжить основна маса людей. Завжди хтось поруч, когось розглядаєш. По друге, хоч ця частина маршруту була десь на околиці міста, локації змінювались раз у раз.

По мосту пробігли, поорали тим хто знизу.

Цікаво було на порт подивитись

З городських вулиць на набережну попали і майже до маяка добігли.

У парі сотнях метрів океан. Якби бачив його кожного дня, він би мене сьогодні не цікавив.

Пожежне депо викотило свій транспорт до траси забігу та увімкнула сирену, таким чином надаючи підтримку. Нам в кайф, сусідам, мабуть, не дуже.

Угруповання з невтомних барабанщиків. Теж чистий кайф.

Десь на половинці перетнулися з лідерами.

Ніколи цього не робив, але давайте розповім як швидко бігають марафони і що за це буває. Звісно, на прикладі сьогоднішнього.

У чоловіків виграв кенієць з прізвищем Чумба. Пробіг за 2:08:58 За це перше місце Чумба отримав 5000 євро. Ще 3000 євро Чумба отримав за рекорд траси який він покращив на 7секунд. І ще 2500 євро отримав за те що пробіг бистріше часу 2:09 Разом в кишені у Чумби вийшло 10500 євріков. Може тепер дома купити стадо корів і якусь деревню разом с жителями.

У жінок лідерка заробила менше. Кідсан Алема з Єфіопії отримала 5000 євро за перше місце та 1500 євро за час бистріше 2:29 Якщо б пробігла на 1 секунду швидше, додали б ще 500 євро. Час чемпіонки 2:28:01 Ага, прикро.

Нагороджували перші 10 місць. Були грошові бонуси за час, окремо п'єдестал для португальських бігунів, по віковим групам також платили. Коротше кажучи, було за що змагатися. Вот всі премії

Марафон з доволі гарними грошима для профиків. Звісно є багатші забіги. Але ще більше марафонів зі скромнішими призовими. Де сильніша конкуренція думаю зрозуміло і без моїх пояснень.

Дуже класна річ, що сама мальовнича частина дистанції була на другій половині. Пам'ятаю в Стамбулі, перші п'ять км вау-вау, а потім тоска зелена. Тут же, глазіння на красоти чудово відволікає від втоми якої не уникнути.

По трасі кілометра півтора була бруківка. Дуже не зручна поверхня для бігу. Но втомлені ноги самі обирали де ступати краще.

Таки вулички траплялися іноді.

Самий туристичний центр міста. Народу маса, но ніхто не заважає. Навпаки, дуже гаряче підтримували.

Запросто можна було забігти, випити чашку кави та рухатись далі. Чому ні?!

Були невеличкі підйоми. Загальний набір висоти по часах склав 240 метрів.

Дуже гарний міст. До речі, пішохідний й з шаленими краєвидами.

Комусь стало зле. Відкачували довго. Чим закінчилось не знаю. Знаю лише що марафон це серйозно і до нього треба готуватися. Бережіть себе. Нехай ваш героїзм буде в межах можливостей.

І знов мости та чудові види.

Останні десять км тією ж дорогою. Для більшості забігів це було б мінусом. Але Порто перетворює це на плюс. Знов надає можливість побачити цю красу, но вже з іншої сторони.

Тридцять якийсь кілометр та світло в кінці тунеля.

Ну гарно ж! Не задвірки якісь.

Не одноразово жива музика бадьорила.

Ближче до полудня повітря прогрілося до 17 градусів. Охочим пропонували такий вид охолодження. Дуже несподівано і круто.

Десь до 36км бігли без зупинок. Далі стало важче. Особливо після пунктів харчування. Для мене темп повільний, тому їв як не в себе. Стільки всього смачного, чому б не спробувати. На фініш прибув мабуть товстіший чім на старті був.

І темп став повільніше, і пішки метрів чотириста пройшли, але все одно наздоганяли когось ми частіше чим хтось нас. Хоч і помирала останній кілометр Марина, але передбачувано знайшлись резерви на завершальну частину. Перший марафон подолано з чим можна поздоровляти.

Таку знаменну подію відзначили відразу на фініші. Надали можливість.

Зона відпочинку для фінішерів. Погода гуд, пива залийся, де посідати є.

Після першого стакана Марина спитала, що це таке було смачне та попросила повторити. Після другого, вона вже жваво про щось розмовляла з сусідом німцем. Сходив за добавкою їм обом ще раз. Обидва щиро подякували по німецьки. Після четвертого стакана, вже я розслабився і вирішив, що без мого інтерв'ю сюжет телекомпанії буде не повним та й ваще сумним. Висловився відверто, як на прийомі у психоаналітика.

Не знаю, чи пройшов до ефіру, але у мене були серйозні конкуренти. Як з такими санта-барбарами змагатися, коли мені в руки навіть мікрофона не дали.

Хоча навколо ще тривала атмосфера свята треба було рухатись до роздягалень. Безлімітні напої це добре, но тоді ще й таксі закажіть.

І коли я вже всім серцем полюбив цей марафон, нам зробили контрольний постріл. На виході подарували ще по футболці. Чорна, з довгим рукавом, бамбіческої якості. Де таке ще можливо?!

З України бігло чотири чоловіка. Так що така річ вважай єксклюзив. Нажаль, в Первомайському такіх аж цілих дві.

Потім ми ще з пів години вітали останніх. Не факт, що хтось дивився на бігунів. А все тому, що оцей дядька з саксофоном давав такого жару, що вся увага була лише до нього. Дуже гарна підтримка.