Як тебе не любити, Києве мій.

Київ з давніх давин славиться як ведучій політичний, соціально-єкономичний,  транспортний та науковий центр.

Київ – «мать городов руських» - так назвав місто Нестор Літописець в «Повести временых лет» ще в дванадцятому столітті. Київ – одне з небагатьох міст якому присвоєно почесне звання «Місто-герой». Київ також славетне своїми спортивними досягненнями. Можна нескінченно перечислять прізвища киян котрі досягли величезних успіхів на спортивній арені.

Та розповідь не про це.

Як бірківськи козаки їздили на Хрещатик по марахвон.

З 2010 року в Києві з'явився і свій марафон, старт якого з головної площі країни – Майдану Незалежності. А траса пробігу проходить центральними вулицями міста. Не краплі не перебільшуючи – Київський марафон можна назвати головним марафоном країни.

Таке спортивне свято ми просто не могли не відвідати. Тим паче організатори були нам давно знайомі за такими стартами, як наприклад  триатлон  «Слов'янська Хвиля». А одним із організаторів  марафону взагалі був голова «Стайер-Атлону» Панов Євген.

Ну і як казав дідусь Ленин: «На баррикады, товарисчи!»

Їхати прийшлось двома групами. Перша група у складі Панова Є, та Розторгуєва Ю разом з нашим товаришем та спортивним коментатором Хандогой Василем вирушила підкорювати столицю ще 16 вересня зразу ж після пробігу «Бег для всех» у Первомайську. Євген з Василем їхали працювати готуючись до старту в неділю, ну а я в суботу був запрошений на весілля до армійського друга Царенка Юрія.

Друга група в складі Дубінюка О., Мельнікової К., Пономаренка О., Калюжного Р. та Якубовського І. виїхала 17 вересня. А так як спішити ім було нікуди тож і їхали зовсім не швидким житомирським потягом.

День старту.

Незнаю, як зустріли ранок інші герої даної статті, особисто я ледве прокинувшись з головною біллю швиденько поснідав і направився в «Украинский дом» де була реєстрація.

Там же зустрічаю багато знайомих облич. Отримавши стартовий номер і пакет з сувенірною продукцією і прямую в роздягальню. По дорозі впізнав ще одного нашого хорошого друга – Андрія Щербановського, який з заклопотаним виглядом пронісся поруч. По червоним очам Андрія можна було зробити висновок, що організатори цю ніченьку точно не спали.

Приготування до старту.

Ми з Дубою, так би мовити «как самые опытные бойцы» без усіляких хвилювань переодягаємось та чекаємо довгожданого старту. Що не скажеш про інших. Хвилювання інших наших товаришів мене навіть трохи розвеселило. Рома біг лише другий свій марафон, і окажись це були треті змагання в його житті. Олег з Ігорем взагалі були дебютантами на марафонській дистанції. На плечі Мельникової К. випала почесна місія стати нашим янголом охоронцев+фото оператором+підпільним пунктом харчування.  Забігаючи наперед скажу що Катерина блискуче справилась зі своєю місією

На старті зустрічаємо Панова Євгена в яскравому оранжевому жилеті.

Фото на пам'ять і….

Ой-йой йой, мало не забув сказати, що народу зібралось МОРЕ!

Як стартуючи, так і вболівальників. З звідусіль лунала музика. В повітрі літав солодкий присмак свята. Сотні посмішок, та веселий сміх заряджали якоюсь чудодійною енергією.

Я з Дубой займаємо свої місця в біговому пелотоні з самого заду. Адже нам спішити нікуди і на секунди втрачені на старті наплювати. Ну і з посмішкою та вигуком «Ура-а-а!» починаємо бігти. Десь через кілометр доганяю Олега (Банановича))), і ще через пару хвилин Рому з Ігорем.

Траса пробігу відрізнялась і від минулорічного жовтневого марафону і від травневої «половинки». Були і улюблені відрізки траси, такі як Хрещатик, так і відверто ненависні підйоми з бруківкою, котра просто відбивала ступні ніг.

Пункти харчування.

Розміщені були через кожні 5 км. Було все що може забажати душа марафонця. Я незвиклий до такого багатства на змаганнях вирішив скористатись цим даром сповна. Біг від пункту до пункту постійно поїдаючи все що там було. А в проміжках між пунктами видивлявся нових співрозмовників, адже самому чотири години бігти просто якось сумно. Волонтери також просто молодці, чудово справлялись з своєю роботою. Ставлю п'ятірочку організаторам.

Пейсмекери.

Так-так, не дивуйтесь, отаке нововведення було в цьому році. Що це і з чим його їдять – розповідаю. На Київському марафоні в ролі пейсмекерів виступила збірна України з бігу на 100 км. Яка, до речі, щойно повернулась з чемпіонату світу в Нідерландах, де зайняли почесне 10 місце, випередивши сильні команди світових лідерів сверхмарафонського бігу.

Першим біг Максим Ковтун. Від задавав темп тим хто розраховував на фінішний час 3:00 години. Другим був Констянтив Жєлєзов. Він задавав темп тим, хто біг на 3:30 години. Ну і третім пейсмекером, був Олександр Пасічник. Він вів тих хто хотів вибігти із 4:00 годин. Для того, щоб не спутати їх з звичайними марафонцями, до одягу хлопців були прікриплені повітряні кульки наповнені гелієм на яких було вказано приблизний час фінішу. Особисто я чомусь упустив цей момент і біг до п'ятого кола не слідкуючи за ними. Та і за часом взагалі. Головна задача була добігти на «за стільки все одно». Заходячи на останнє коло Дуба мені крикнув «Карась, жми! Дядько з шариками поруч!» От гад! Увесь мій кайф зламав, так що останнє коло прийшлось під нажати. Ще й перелякав мене своїм криком.

А ви бачили колись репетуючого Дубу?  Ой, краще б вам і не бачити)))

А якщо серйозно, так це він мене змусив вибігти марафон з тих клятих чотирьох годин. За це йому спасибі.

Півмарафонці.

Триває друга година бігу і потихеньку фінішують наші товариши «пів марафонці» Якубовський Ігор та Пономаренко Олег.

Першим 21км пробіг Ігор з часом 1:50. Вітаю! Молодець! Тільки но він перейшов на крок Ігорю на зустріч біг я. Не пощастило хлопцю, ось і вмовив його трохи пробігтись зі мною до пункту харчування.  А потім ще трохи… і ще… Отак і натоптав кілометрів 25.

Пономаренко Олег «половинку» подолав трохи повільніше. І вже сам вирішив ще трохи пробігти в знак солідарності з мучениками-марафонцями. Ось так, - майже тридцяточку пробіг.

Іноземці.

Так як марафон носе міжнародний статус, в ньому прийняли участь й іноземні гості з країн СНД та далекого зарубіжжя. Зіркою марафону став італієць, який біг з накладними гумовими жіночими грудьми та гумовим членом. Крутий дядько, постійно підбадьорював нас. Всім охочім роздавав повітряні поцілунки, та всіляко підіймав настрій оточуючим. Молодець!

Ще мені запам'яталась англомовна група, що розмістилась на Хрещатику неподалік від пункту харчування. Підбадьорювали вони не лише своїх земляків. Ну а марафон то все триває! І ось на горизонті з*являється ксерокопія відомого хвранцузького актора Жана Рено – Рома Калюжний.

Цей біркиівский антиподібний марафонець з гідністю долає вже свій другий марафон, просто зубами вириває кожен кілометр з нескінченого марафонського полотна, не забуваючи при кожній зустрічі вигукнути слова підтримки мені з Дубою.

О! До речі, а як там Дуба?

Дуба з кожним стартом стає схожим на клубного «Лінивця», який в своєму темпі без метушні нікуди не поспішаючи долає свої кілометри обганяючи таких «резвых чайников» як я.

Ну і я любимий.

Якщо чесно це був перший марафон, який мені так легко дався. Сам був шокований! Начебто і підготовка до цього була не така вже й козирна, а потерпіти прийшлось лише останні кілометри. На четвертому колі мене догнав кременьчукский спортсмен Година Сергій, який добігав п'яте коло і люб'язно погодився виступити моїм особистим пейсмекером і протягнути хоча б пару км. Сергій також активно пропагандує здоровий та активний спосіб життя, і на марафон привіз групу товаришів та співробітників, які були дебютантами на марафонській дистанції.

Довгожданий фініш.

Перший прибіг я, в смислі з нашого клубу. На моє здивування годинник показував 3:56.02. На фініші зустрічав Панов Є, який всю дистанцію допомагав нам. В руках у нього був телефон з котрого лунали крики радості Толстого – який по телефону слухав он-лайн трансляцію з місця події.

Другим фінішував Дуба з часом 4:08.10. Молодець! Знаючи як він готувався до марафону, не просто, а – монстр! За такий короткий проміжок часу поліпшити на півгодини показники на марафонський дистанції.

Дуба я пишаюсь тобою. Відчуваю слідуючий марафон я буду наблюдати всю дистанцію твою спину (з ахвіши)))).

Ну і наш Ромочка, домучив марафон. Честь і хвала! Рома до речі також пробіг з рекордним часом. А знаючи наскільки це заклопотана людина, якій вирвати хоча б годину в день для тренувань величезна проблема. Слово «молодець» можна помножити на десять.

А мораль сей басни такова:  Бігайте марафони і ви забудете що таке нудьга і смуток.

Від себе та своїх друзів хочу подякувати організаторам та всім тим людям завдяки яким відбулось таке чудове спортивне свято. Спасибі товаришам спортсменам за підтримку на пробігу. Спасибі глядачам за створення чудової святкової атмосфери.

Мені дуже сподобалось! Наступного року обов'язково приїду знов!

Протоколи Київського марафону 2011.

Comments: