За первопроходцами, всегда идут проходимцы. (народная примета).
Карпатські гори одне з наймальовничіших місць нашоі краіни .
Бузліч пісень складено про ці незрівннянно чярівні гори , та на яву дивлячісь на них розумієш що всіх слів мало аби описати іх красу , зелені полонини вкиті саковитою травою , гори які де інде показують своі зуби - скелі ,безкраі ліси з кримезними смереками , та повітря ... повітря пянкий ароматякого задурманює голову .
Лише в горах можна побачіти повітря !!!
В цьому році Лишенко Олександр традиційно в середині липня вирішив вести группу туристів в Карпати , в склад якоі мені підфортунило потрапити .
Та по дорозі додому з нічного марафону Київська Русь було остаточно вирішено що Я з Олексійовичем вирушем раніше основноі группи для підкорення Чьорногірського хребта .
Ну і ми вже в поїзді Харків - Львів прямуєм на зустріч пригодам .
Красовелло: встретившись с Карасем на вокзале в Харькове, я конечно немного офигел от его рюкзака, и наличием его содержания. Треть его пространства было занято посудой. Миска, котелок и две кружки, одна из которых больше походила на небольшой горшок. Я вроде усиленное питание не обещал…
Приїхавши до Львова ми мали пару годин вільного чясу яким і скористались прогулявшись цим славетним містом .
Далі завсім не швидкий поізд Львів - Рахів повіз нас далі , та десь через годину локоматив який тягнув замучяний життям руховий склад загорівся через що до пункта призначення ми дістались о 12 годині ночі .
І ееех : ВпеГед товаГисчи пГолитаГии :))
всмислі зваливши рюкзаки на плечі та увімкнивши ліхтарики ми пішли ...
Куди ? Прямо :))
Інколи консультуючісь компасом та картою в правильності вибраного напрямку рух .
Так за цікавою розмовою , милуючісь зоряним небом і протопали кілометрів з десять .
Зупинившись на ночівлю лиш коли небо затягнулось хмарками і пішов дрібний дощ .
2:30 ночі _ відбій
На ранок вияснилось що зупинились ми в 200 метрах від туристичного кемпінгу який так і не змогли відшукати вночі .
.
Красовелло: Конечным пунктом на электрическом поезде был п.Лозещина. В связи с возгоранием локомотива по пути следования, мы опоздали на два часа и приехали ровно в полночь. Пройдясь по ночному поселку с пяток км, мы подошли к КПП, с целью оплатить вход в заповедную зону и зарегистрироваться. Но из деревянной сторожки раздовался богатырский храп. На святое (нарушить сон) мы не покусились. Решили прошмыгнуть зайцами, от лесников убегайцами...
Ранок подарував нам тепло і натхнення , а Терровська овсянка надала сил для продовження шляху .
Чурез пару годин після підйому вже стояли біля підніжжя гори Петрас яка і являлась своєрідним місцем старту на Чьорногірський хребет .
Штурмувати Петрас було вирішено без рюкзаків своім власним шляхом , тобто навпростець - карапкаючісь по крутій спині цього монстра :)
А що ? Ми ж не шукаємо легких шляхів - неначе електричний струм який іде шляхом найменшого опору .
А природній авантюризм присущій нашим натурам відкинув найменші думки про відступ та зміну цієї ідеі .
І ось винагорода в вигляді чюдового пейзажу що відкирився нам з гори знайшла своїх героів
Вдоволь намилувавшись краєвидом та спустившись на полонину доля підкинула нам приємну несподіванку в вигляді двух літрів парного щойно здоїного молока .
Після такого смачнющого та ситного обіду ноги нас понесли далі вже вище згадуваним Чьорногірським хребтом шукати пригод .
Та на жаль погода не сприяла пішим прогулянкам і синє небо затягнуте чьорними хмарами вдоволь поливало нас рясним дощем який в компанії з холодним вітром так і хотіли нас зупинити .
Що їм і вдалося зробити загнавши нас в деревяну сторожку для туристів .
Те все в тому числі й дощ колись закінчюється , і ми продовжили рухатись далі , заночювавши не подалік Говерли .
Вечеря , розмови біля багаття і відбій .
Красовелло: день выдался насыщенным. Наконец-то покорил г.Петрос, она одна оставалась вне списка покоренных вершин хребта. Абсолютно не сложная, но с прекрасными видами. Жаль солнце было в зените, что для фотографий ни есть гуд (а может фотограф чайник?)
Укрывшись от непродолжительного дождя в беседке между Петросом и Говерлой, Карась времени зря не терял. Богатырский сон наведал его. Через часик, небо прояснилось, и мы услышали рев мотоцикла!!! «Что за экстримал?» - подумалось. Подьехал какой то парниша, поинтерисовался, не нужно ли нам П?ВО!!! «Охренеть!»- подумал я, но отказался. Как потом выяснилось, через километр находится КПП, от него есть более менее дорога до села. Вот и подторговуют леснички, заодно собирая дань с туристов. Предлагали остановиться в нормальном домике, за 30 грн с носа. Но у нас палатка не хуже, и всего за 25 с двоих.
?з происшествий. Взбираясь на Петрос, Карась проткнул себе ногу трекинговой палкой, я до кости распонахал себе голень оступившись на камне. Мы счастливы, ведь шрамы сделали нас еще красивее))
Ранок - сніданок - і вперед тавариші туристи .
Пару годин і ми вже на Говерлі яка мені зовсім не сподобалась .
Засмічене замучяне життям місце з юрбою туристів більшість з яких обовязково повинні десь нацарапати - Тут був Вася .
Так і хочеться вставити слово КОЗЕЛ по середині , ще й по пиці врізати щоб не загажував оріали нашоі життєдіяльності .
Та все цене змогло помішати насолодитись чюдовим краєвидом що відкрився нам з найвищої точки України якою і являється гора Говерла .
І ми з Олексійовичем продовжуємо свій шлях з радісття покидаючі натовп залишаючісь на одинці з горами , небом та дощем , який якщо чесно не дуже то й дошкуляв ( ми вже до цього звикли )
Години через півтори нам відкрився чюдесний краєвид на гірське озеро Несамовите де й була запланована зупинка на обід .
Далі по плану треба було дістатись найбільшого гірського озера Бребенескуль , та цей план нам не вдалось втілити в життя .
Відверто кажучі ми трохи заблукали так як на гори лягла хмаринка і видимість не перевищювала 10 метрів .
Що нас ніяким образом не засмутило .
І знайшовши мальовниче місце розбили лагерь де й заночювали .
Ах да ... це була найхолодніша ніч за весь чяс нашого перебування в Карпатах , особисто я надів ВСІ ручі що були зі мною , так і заліз в спальник де тримтячіми руками закрив змійку перетворившись в кокон .
Красовелло: Покорили Говерлу с запада. Крутой склончик.
Немного отдохнув на вершине, начали спуск. Такого я еще не видел. С севера, все в тумане, с юга, чистота. Граница четко идет по хребту. Красотень.
Немножечко блуканули. Пробирались в траве, которая по самые уши, мне. Карасю лишь подмышки щекотала.
Обучаю Карася фото навыкам. Способный. Сразу нашел кнопку "шедевр".
Решили выбрать для ночевки место с шикарным видом. Поручил Карасю ставить палатку, а сам закат через объектив ловить отправился. Вроде как словил чуток. В правом нижнем углу, можно разглядеть нашу палатку и Карася поедающего втихаря конфеты. Как вам видончик из нашего отеля?
Ночь была прекрасной, звездной и тихой. А еще, шикарным был склон, на котором поставил палатку напарник. После часа сна, мне надоело стоять и я сполз в низ палатки где в эмбриональной позе и продремал. Хитрый же Карась, нащупал под собой булыжник. Так, сидя на нем, он и прохрапел всю ночь.
Ранок - традиційно поснідавши Терровською овсянкою ми вирушили в дорогу .
Хочя ні ... не так ...
Збираючі речі в рюкзак почюли собак які в трьохста метрах від нас охороняли отару овець яку переганяли .
Олексійович одного пса навіть підкормив, о той за це дозволив себе погладити .
Та всеж таки напав на нас з своїми лахматими браттями лиш трохи наблизились ми до отари .
От і прийшлось з Олексійовичем спина до спини відбивати атаку собак які по всим вовчім законам оточіли нас .
Благо декілька ударів по наглій лахматій рожі туристичною полкою остуди їхній запал .
День в самому розгарі , світить сонечко , дмухає вітерець і ми продовжуємо подорож .
Через годинку дістались озера Бребенескуль, яке вчьора в тумані та і не змогли знайти .
Красовелло: утренний поход начался с собачих боев. Внезапно. ? зря, для собак. Еле угомонил Карася, а то гнал бы он их до самого до Парижу, вместе с отарой и пастухами. Знай наших!
Взобравшись на гору, мы определили свое место нахождение. Это была г. Гутин Томнатек. На ее склоне мы и ночевали. С другой сторону, было озеро Бребенескуль.
Так милуючісь чюдовими краєвидами до третьоі години ми були на фінішній точкі Чьорногірського хребта горі Піп Іван ( вона ж Чьорна Гора ) яка зустріла нас холодним вітром та похмурим небом .
Трохи поблукавши по руїнам колишньої метеорологічноі абсерваторії ми почяли скидати висоту , по дорозі пообідавши під Піп Іваном .
Ах да мало не забув - ще до виїзду з Харкова ми з Олексійовичем домовились приготувати солодкі сюрпризи якими й чястували один одного в моменти найтяжчіх переходів .
Ееех я й не знав що звичяйний чюпа чюпс може подарувати стільки позетивних емоцій , щястя й радості .
Це нагадало мені сурові армійські будні :))
Красовелло: на хребте, кого только не встретишь, то одинокий француз путешественник, то товарищ, своим видом напоминающий дворецкого из Семейки Аддомсов в колготах, баулом за плечами, пятилитровой баклажкой воды и в галошах! Эй, вы, дохлики! А как вам этот путешественник? Три года всего. А вы немощных из себя изображаете…
Шагали, шагали и дошагали до г.Пип ?ван. Карась тут же подпер своими плечами покосившееся строение, а я побежал по развалинам, что бы вам показать – действительно, развалина.
Свой сладкий сюрприз я отдал Карасю на Говерле. Мне же, у подножия поповской горы достались самые вкусные в мире финики, которые Карасю втюхали на рынке под видом кураги. Не ботан ты Карась!
Та подорож продовжується і ми трохи спустившись були зачяровані чюдесним краєвидом що відкрився нам ....
З смотрової площядки біля вухатого каменю нам відкрився пейзаж який назавжди закарбувався в моїй памяті .
Прямуючі далі вниз ми натрапили на водоспад який втамував нашу спрагу , та вийшли на полонину де паслось стадо коней які й не думали нас боятись , а навпаки проявили до нас живий інтерес дозволивши себе погладити .
Красовелло: Какие виды открываются. Песня. ? все это мы в прошлом году прошли в полном тумане. Конечно, стоило вернуться. Ноги руки в порядке, рюкзак врос в плечи. Погода мне нравится, хотя Карась бесконечно мерзнет, и от этого чуть заторможен, даже вещи одевает навыворот. Но идет словно танк. Камни на пути не припятствие, обходить лень, лучше перелезть.
Добрым словом и лаской пытается приручить животных. Но этот Конек-Горбунок оказался бесполезным. Где у него педали, так и не нашли…
Ранок подарував нам тепло за яким дуже сумували декілька останніх днів .
І ми вирушили в дорогу де не де блукаючі лісами , полонинами та стежечками які неначе змійка вели нас в Завуелля де намічялась ночівля та зустріч з основною групою .
Так неквапливо топаючі , милуючісь краєвидами , жартуючі та сміючісь подолали весь запланований шлях .
Діставшись пункта призначення вже по темну .
Наступний день був днем відпочінку та підготовки до зустрічі основноі группи яка приїхала в ночі .
Красовелло: Утро началось как обычно. Карась после завтрака начал «собирать» свои лапти. Производители клея на него молятся. Жаль гвоздей не было под рукой...
Шагаем бодро, местами даже бежим, от тучи, которая чуть нас задела. С завистью смотрим на кусочек снега далеко в горах. Остудиться бы… За обедом у реки желание это исполнилось.
Часть пути, офигейниший подъемчик в гору, длиной около 4 км. Вспотели даже.
Корова явно чем то привинилась, или колокольчики все разобрали, а ей колокол достался. Прям как наш клубный.
Местами шли по таки лесам, где наверное одни бабки ежки живут. Пройти можно только боком. Но мне нравится, да и Карась доволен, а главное сытый.
Финиш. На этом месте нам жить неделю. Но об этом уже другой рассказ и будет не так мрачно как на картинке.
Comments:
Додати коментар...
Комментарии