Слобожанський дуатлон ʼ'Біляївкаʼʼ 2023

Отже, братті та сестри, історія нашого спортклубу перетнула ще одну круглу дату. Ми в 20й ( двадцятий!) раз провели Слобожанський дуатлон.
Гадаю, коли в 2004 році ми на голому ентузіазмі та без досвіду запускали в нашій сільській глибинці цей проєкт, то мріяти не могли про те що дуатлон буде таким живучим.
Але це факт: 20 безперервних сезонів Слобожанского дуатлону - done!
Слобожанський дуатлон виступив модератором запуску інших змагань для любителів триатлону та марафонського бігу. До нас на дуатлон приїздили з інших населених пунктів, дивились, брали участь, вчились і їхали додому з мрією зробити щось подібне або краще. І робили!

Ми ж тільки були раді підтримати нові проекти наших "конкурентів". Бо насправді, ми за те щоб кожна громада мала свій умовний дуатлон, який би збирав на старт поцінувачів активного життя та спорту.
Насправді лише одна людина була присутня всіх 20ти Слобожанських дуатлонах. І це не Євген Панов :-) Бо цього року ваш "покорний слуга" поки прикутий до лікарняного ліжка. Але посильну допомогу підготовки до ювілейного дуатлону здійснював, ледь відійшовши від наркозу та попри біль по всьому тілу після операції на хребті.

Отже, Олександр Лишенко - єдина людина, яка взяла участь у всіх Слобожанських дуатлонах. Як організатор, як учасник, як тренер, як головний рекрутер учасників. Ось завдяки кому Слобожанський дуатлон виявився таким живучим проєктом. І ця живучість надихала мене проводити його стільки років.

Бо підготовка дуатлону та проведення - це велика та важка праця. І без натхнення це робити щороку просто неможливо. Неодноразово ми стояли на краю зупинки традиції. Але в останню мить все таки знаходили сили проводити дуатлон знов та знов. І завдяки нашій впертості тепер пишаємось, що на нашому дуатлоні було виховане не одне покоління дітвори. І дасть бог, це не кінець.
Бо саме виховання нашої дітвори в умовах подолання важкої дистанції та посилення впевненості у власних силах - головна мета Слобожанських дуатлонів.
З часу створення Біляївської сільської громади натхнення проводити традиції Слобожанських дуатлонів посилилась. Ми отримали потужну фінансову та організаційну підтримку.

Пам'ятаю, як перші дуатлони я днями просиджував в приймальний у кабінету голови Первомайського району, аби отримати дозвіл на проведення та доказати те, що такі заходи потрібні мешканцям району. І коли в тих дискусіях ми заходили в глухий кут, то доводилось проводити дуатлон без дозволу, офіційної підтримки, на свій страх та ризик.
Але з кожним роком ми набували досвід, а керівництво мінялось. І багаторічний досвід проведення Слобожанських дуатлонів становився тим активом, який сміливо відкривав як двері кабінетів можновладців так і довіру спонсорів та партнерів.
Тому лише завдяки наполегливості організаторів, довірі спонсорів та партнерів, завзятості учасників - традиція Слобожанських дуатлонів живе і буде жити ще багато років.

Щодо цьогорічного ювілейного 20го Слобожанського дуатлону. Вперше за 20 років дуатлон було вирішено провести в суботу. Раніше всі дуатлони проводились в неділю. Місце проведення більш ніж намолене - затишний куток сільського стадіону. Траса незмінна - околиці Біляївки, Суданки, Петрівки. Траса не для слабонервних і гламурних. Але само це і є родзинкою Слобожанського дуатлону - ти, дистанція, природа і жара.

Передстартова метушня дуатлону - це насамперед зустрічі та спілкування друзів та суперників.
Звісно що перемогу отримає сильніший. Але спілкування з друзями та однодумцями теж має вагу золота.
Традиційно змагання відкриває старт з дитячого дуатлону та забігу на милю. Приємно що в протоколі Слобожанського дуатлону є не тільки гості з Первомайського, Харкова, але і мешканці Біляївської громади - Миронівка, Петрівка, Суданка, Біляївка. Хоча, цей процент не дуже великий. Скоріше, дуже малий. Але...

Більш ніж приємно бачити серед переможців дитячого дуатлону хлопця з Біляївки. Дивиться, на якому він велосипеді змагався. Іде по дорозі як покоцана важкою військовою технікою. Таке сьогодення.

До речі, майже всі тут були на дуже простих веломашинах. Бігли в не зовсім спортивній формі. Хтось з біляївських навіть в капцях. Такі собі спортсмени на мінімалках.

Гадаю, ви бачили ті чисельні відосіки з африканськими дітьми, котрі на тлі своїй убогой інфраструктури намагаються переймати західну культуру, танцюючи чи граючи в ігри на пасовищі серед корів. І виходить це у них дуже захопливо.

Ото і ми такі. Одягли що є, взяли вел який був, та давай штурмувати дистанцію.

Подивиться, в яких умовах бере участь у змаганнях наша одноклубниця Анфіса Шпортко. Вона вже рік як тренується в клубі з тріатлону у Відні.