Я просыпаюсь в холодном поту, судорожно хватаю ручку/бумагу и в полусонном состоянии щось там собі пишу...
Якщо я вам не розповім, як нам літом повезло з Катериною Маджид та Андрієм Парамоновим провести велоекспедицію по околицям Первомайського у пошуках залишків садиби Лихачових, то сну мені ще довго не бачити.
Можна було б написати, що ця історія трапилась у кінці червня ковідного року. Але насправді вона почалась з тих часів коли у наших краях з'явився де-хто на прізвище Лихачов.
Це трапилось трохи пізніше тих часів, коли москалі нарили вали та фортеці на землях, які належали Орільской паланке Війска низового Запорізького.
І хоч, то були не зовсім москалі, а такі ж самі козаки, але зі Слобідських полків та яких Московський цар, чи то Курляндська герцогиня, вона ж імператриця Анна Іоанівна найняла копати землю у Дикому полі. Яке теж, доречи не зовсім було Диким, як то люблять нагнати жаху про ці місця історики. Але оповідання не про це.
А про те що ми шукали та знайшли…
А почалось все з того, що в мій день народження Андрій Федорович прислав мені поздоровлення та повідомив, що найближчим часом пару тижнів буде відпочивати у Первомайському. Та планує покататись по окрузі на велосипеді.
Слухайте, ну як не скористуватися нагодою поспілкуватись з людиною, яка має унікальні знання про наші місця? Така вдача бува раз на багато років!
Міськрада також скористувалась нагодою перебування Андрія у місті та у міській бібліотеці організували зустріч з дослідником історії під назвою Історичний диспут "ЗАКОХАН?Й В ІСТОРІЮ", на який запросили усіх бажаючих.
Відвідавши захід мені здалося, що "бажаючи" були в основному трохи перелякані пандемією та зірковим гостем робітники бюджетної сфери та декілька учнів. Ну і пару випадкових краєзнавців - я та Катя Маджид. Якщо пам'ятаєте, ми з нею єдині, хто з наших місць відвідували культовий шабаш любителів історії "Ночі історії Харкова"
Так ось, по закінченню зустрічі з бюджетниками ми приперли Парамонова до стелажів з книгами своїм зухвалим нахабством: "Поїхали завтра на вело кудись покатаємося!"
Андрій Федорович мляво попручався, бо був вже злегка вбитий 45км велоексурсом по місцях свого дитинства - Олексіївці. Тому виникла ідея не сильно його напружувати і з'їздити на Мавринські ставки.
Мені перш за все, хотілося б перевірити версію, яку останній рік розкручував міський музей. А саме те, що на Мавринській балці була садиба Лихачових.
Бо буцімто й найменування місцевості пішло від імені Маври Яковлівни Лихачової (Батуринської), яка була жінкою майора артилерії Федора Лихачова, сина Дмитра, з якого й починається історія Лихачових у наших краях. А ліс біля Мавринських ставків це ні що інше, як зарослий парк при садибі.
Андрій легко погодився на мою пропозицію і ми домовилися зустрітися о сьомій наступного ранку біля Вічного вогню.
До призначеного часу у Первомайський я з Біляївки прикрутив педалями. Ми зібралися і покрутили по трасі в бік повороту на Сиваш.
У цей момент виявилося, що напередодні ми один одного трохи не зрозуміли. Андрій Федорович подумав, що ми будемо їхати в Мар'ївку. Чесно кажучи, я навіть не знаю де вона знаходиться. Але зрозуміло, що зовсім в іншій стороні від Мавринських ставків.
По ходу переміщення до Мавринської балки я ввів Андрія в курс справи: шукаємо прикмети існування садиби Лихачова, про яку стверджують дослідники з міського відділу культури.
Але по прибуттю на місце, Андрій відразу повідомив, що садиби Лихачових тут не було і бути не могло. Оскільки скоріше всього ця місцевість належала іншому маєтку. Кому саме, не пам'ятає, але згадає, як тільки добереться до свого архіву.
Тому, не особливо обтяжені знанням, ми стали навмання досліджувати місцевість у пошуках хоч якихось ознак колишньої садиби. У ході пошуків встигли зустріти черепаху і дізнатися від рибалки, що: "Так їх тут повно в ставку"
Оцінили чудовий дубровник в низині балки. І навіть побачити зайця на околиці теперішнього Сиваша (колишнього хутора Бистрий).
Після того як нас в телефонному режимі очільниця міського відділу культури Ольга Павлова зорієнтувала де шукати залишки нібито парку при садибі, ми заглибилися у хащі.
Переміщатися по заростям з велосипедами - та ще авантюра. Місцями велосипеди їхали на нас. А під кінець шляху ми тягнули своїх двоколісних коней в круту гору, щоб швидше вибратися з гущавини зарослого яру куди-небудь на волю.
Прикмет чи ознак культурного парку у Мавринському лісу ми так і не виявили.
Але оскільки вже зрозуміли, що якщо тут і була чиясь садиба, то точно не Лихачова, ми вирішили відправитися на пошуки Ліхачовської садиби безпосередньо до Сиваського ставку. Де згідно старовинним мапам вона й мала б бути.
Але, безумовно, місцевість в районі Мавринських ставків досить мальовнича. Єдине що вбиває цей мальовничий вид - електрична підстанція на вершині балки. Та як місце для міського дендропарку Мавринскі ставки та ліс дуже привабливі.
Пізніше Андрій у архіві виявив, що частина цього масиву належала до маєтку Миколаївка полковника Чичеріна. А частина до маєтку Лихачових. Сама ж балка мала назву «овраг Крысовой». Але спорудження на мапах та планах на цьому місці з'явились не раніше 1850 року. Та й спорудження ці більш схожі на хатинку лісника чи пасіку, ніж на панську садибу .
Тут треба повідомити, що весь час наших пошуків це були нескінчені розкази Андрія як про місцеву історію так і про щось цікаве. Бо Андрій Федорович добре знається не тільки на історичних фактах, а й на природних. Породах дерев, травах, ґрунтах. Нам залишалось лише слухати роззявивши рота.
Наприклад, чи знаєте ви що у садибі Лихачових, за згодою хазяїв, тривалий час був розташований... венеричний диспансер у якому лікувались солдати?
Отже, проїхавши через село Сиваш, ми почали шукати садибу Лихачових у лісовому масиві з північної сторони Сиваського ставку.
Але не маючи, а ні точних планів та роблячи це спираючись суто на пам'ять Андрія Федоровича ми особливих успіхів не мали. Майже.
Під час пошуків залишків старовинної садиби дворян Лихачових у лісовому масиві біля села Сиваш ми знайшли нерозірвану гранату другої світової війни та залишки опорного пункту.
Навіть вирахували залишки алеї, насадженою за часів господарювання Костянтином Лихачовим.
Мабуть треба відступити від місця оповідання та дещо пояснити. У династії Лихачових було декілька маєтків. Перший маєток у Сиваші, з якого починається історія міста Первомайський та славетні часи родини Лихачових. Да ще декілька маєтків поблизу Павлограду у Маврино та Городищі.
І як тут не сказати про комуністичне прокляття родини Лихачових. Бо саме на землях їхнього маєтку з’явилось місто з назвою Первомайський. А колись розкішний парк Лихачових біля своєї садибі у Павлограді, яку вони колись придбали у Михайла Кутузова (ага, того самого - одноокого) зараз має назву «Парк 1 мая» та знаходиться у занедбаному стані. На місці родинного кладовища у парку Лихачових зараз збудоване футбольне поле. Цим ковідним літом, під час будування волейбольного майданчика у цьому паркі був знайден фундамент садиби Лихачових знищений у роки другої світової війни.
Знищений садибний дім Лихачових у Павлограді
Мені гадається, що коли місту Первомайський повернуть назву Лихачово, то це прокляття буде зняте, повернеться історична справедливість та економічний розквіт, як і було за часів Лихачових.
Отже повернемось до наших пригод.
Дуже частий чагарник, комарі та вщент подряпані ноги змусили нас припинити пошуки та ми двинули по траві вдовж Сиваської балки у сторону Собакїївки.
Навіть не питайте мене показати на карті те місце де ми шукали садибу на Сиваші. Бо ми самі там ще не все дослідили. То навіщо нам конкуренти на ці пригоди!
Біля дамби ставка на Собакеївці колись був розташований водяний млин Лихачових. Це була перша споруда на території нинішнього міста Первомайський.
Там і закінчилась наша подорож. Але не наша зустріч. Бо Андрій Федорович запросив нас з Катериною у гості на чай.
Наша зустріч закінчилась за столом, за келихом вина з пелюстків троянд, варенням з волоських горіхів та кизилу, та ще чогось смачного. І, звісно, нескінченими дискусіями про історію Слобожанщини.
Ми домовились продовжити наші пошуки залишків садиби Лихачових восени. Але, як то часто буває, вдача трапляється не дуже часто. Восени наші життєві розклади не зрослись. Тож чекаємо наступної вдачі.
А поки чекаємо вдачі, наразі раджу прослухати відео лекцію Андрія Парамонова по історію Лихачова. Не менш цікаву ніж наша червнева велопригода.
Панов Євген©грудень,2020
Comments:
Додати коментар...
