Привіт товариші спортсмени. І я продовжую рубрику " Саветский рок-н-рол" поділюсь з вами деякими міркуваннями та розповідями. А так як стаття називається Дорожні Казки то й почнемо в такому стилі.

Отож жили були дід і біба, і була в них курочка ряба яку знаменитий Карась (тобто Я)  ім продав ще в прошлому році в вигляді підроста. Багато води утекло з тих часів і от занесло нашого Карася в тридевьяте царство в тридесяте Болгарське государство. Як я раніше писав скакали первомайські козаки в болгарію на антелопі гну марки КІА. Так наскакались шо після приізду додому з чьотирьох членів екіпажу залишилось троє. Всим відомий Славік непотрапив в склад другоі експедиціі підкорювачів Пловдівських гір. Що мене трохи засмутило, так як ми з ним були ідеальними сіврозмовниками, точніше я був розмовником а Славік благодарним слухачем. Та суть не в тому.

Отож друга поіздка в Болгарію поченається. Все таж антелопа КІА, Олег водій, я штурман й другий пілот, Серьога командир експедиціі. Ну і в путь товариші пролетаріі.

Відкрию вам маленьку тайну. В Украіні далеко не завжди сама коротка дорога являється самою швидкою. Так от прошлий раз ми іхали в Болгарію через Одесу Молдову Румунію ,ну й повертались так же. Так от шо я вам скажу. НЕ ІЗДІТЬ ТАК!!!

По перше тому що в Одеській області доріг немає. Знаєте як виглядає бізнес по украінські. А я вам розкажу. Оце відіхали від краснознаменного городка Ізмаіл, дорога поганенька та всеж летим з сказочною швидкісттю як для украіни 60км год. І тут откуда не возьмісь появився окоп на дорозі. Й ми з усього маху в нього влітаємо. А так якми то нормалініпацани кілограмів за 80 каждий то нагрузка на колеса була хороша, вобщім колеса стали квадратоподібними. Ну і усьо, приіхали. Трохи покалдувавши над машиной з горем пополам скачем далі. А далі ми бачемо одні окопи на дорозі. Деякі такі великі що в них можна сховати стадо диких бобренят.Стоп стоп , а може то самооборона Одеси перерила всю трасу, чі то зона АТО змістилась блище до Ізмаіла. Вобщім дорога як після арт підготовки. А шо за бізнес спитаєте ви. А я відповім, значіться зразу(кілометрах в двух) за окопом в який ми влетіли штук десять шиномонтажів. Й кожному прокатка дисків. А народу там шареться як при союзі на первомайській демонстраціі. Черги твоюж в кочерижку. Дорогі наші депутати не ремонтуйте будьласка дороги а то ж ціле село залишеться без роботи. Закриються всі СТО й шиномонтажі.

Це була ошибка номер раз.

А ось номер двас. Туди ми іхали через Киів. Та обратно вирішили поіхати через Миколаєв Нікополь Запоріжжя. Це біда гражданє бандіти. Якщо до пловдіва ми доіжали за два дні то назад поіхавши через вищеупомянуті міста доіхали за три дні.

Чому спитаєте. Та дорог темає зовсім. ЗОВСІМ НЕМАЄ ДОРОГ!!!!  Наскакались так шо повилітали до чьортовоі матері задні амортизатори.

А хочете відкрию ще одну тайну (який я відвертий сьогодні) - накатавши вже по Європі добрих тиші чьотири кілометрів я не бачів жодгого поста ДАІ. Я підкреслю ЖОДНОГО!!! Зато в украіні іх хоть отбавляй. Кожна сракопупівка має пост ДАІ. А зараз ше й модно обложились мішками з піском й поставили дополнітельно пару макакв формізі зброєю. Й на кожному обовьязково зупинуть, обовьязково вкрадуть хвилин десять мого часу. От обьясніть мені люди добрі яку функцію виконують ці обізяни в формі й жезлом. Я не розумію. В європі є така штука як камери. Порушив шось, тебе сфоткали, оплатив штаф. Всі довольні, ніхно не порушує. І взятку камера випрашувать не буде. В нас жевсе через дупу. Оце нашо тримати толпу проідателів бюджету. Абсолютно бесполезних. Мало того ще й опасних для водіів та громадян.

Та це все лірика. А факти ось які. В той же Румуніі яку ми проіхали 3 рази з різних сторон ми не вскочіли в жодну ямку, й нас не зупенила жодна обізяна - щедрівник в формі.

От невже все так чудово в Європі спитаєте. Та ні відповім вам я. Й приведу пару прикладів, ну хоча б по тій же Румуніі. От є така геніальніша штука яка називається Міст. Так так самий простий міст, яких в нас мільйони. Просто міст через перешкоду (річку, долину, ще шось таке).

От Румини не знають шоце таке. Й доіжаючі до річюшки з замеранням серця молишся шоб там був міст а не паромна переправа. Лише за поіздку по Румуніі коли вертались додому то два рази переправлялись кораблем через Дунай.

Козирна річюшка скажу я вам. Огромніша, течія така шо страшно стає. Види на Дунай чарівні. Та блін коли кожна секунда на рахунку й тратиш по 2години на переправу через річку то стає не до милуваннь краєвидом. Так як хоче швидше додому до своіх любимих дівчаток Маши і Аліни.

А знаєте шо я ва ще пораджу. ВЧІТЬ АНГЛІЙСЬКУ МОВУ !!! Перша поіздка була з англоговоряшім Cлавіком. А от другий раз як іхали то перекладачам був я.І це біда біда товариші. Ох бачли б мене моі вчітелі англійськоі з школи, технаря та універа порадувалися б. Й сказали ох незря ж ми стільки з Розторгуєвим мучались.

Ну ладно ладно признаюсь, трошки перехвалив себе. Но все ж з своєю карявою мовою добивався потрібного результату. Вчіть мову як скажу я вам, й чітайте газети як зказав Остап о Бендер.

Трошки про ням нямку напишу. Бо ми ж хлопці здорові й покушать любимо. Отож шо мене порадувало то це те що хоч в Румуніі хоч в Болгаріі можна нормально за недорого покушать. Безліч, реально безліч різних кафешечьок ресторанчіків. Причуму даже в таких захолустних селах з трьома хатками. Тільки бабла місцевого намінять не забудьте, бо євро чі не скрізь приймають, а якщо й приймають то по грабітєльському курсу.

А я кажись знаю чому другий раз не поіхав Славік. Його доконали гіпопотами. Не смійтесь так і є.

Оце значіть жили ми собі поживали, бабло заробляли й тут на поверх вище поселили стадо школьніков років 12-15. Після першоі ночі я іх став називать гіпопотамами. Ну а автобус на якому вони іздять Гіпопотамовоз. Це ужЯсть товариша. От тут то мені не хватало нашого славнозвісного дресерувальника гіпопотамов Асісєіча.

Сніданок в отелі в нас був шведським столом. Так от якшо перед стадом не встиг покушать то є шанс отутюжить фігуру. А якшо дуже не пощастило й потрапив на шлях голодного стада то з ніг знесуть. Ну кавою точно обільють.

Трошки ще розкажу про Пловдів. Городок цікавий, реально раз два погулять по центру, подивитись на римські розвалени треба. Та як на мене це швидко набридає. Інша справа гори. А так окрім центра то це звичайний городок, з спальними районами в вигляді советских панельних пяти, девяти етажок, місцями роздовбаной пром зоной.

Оце двічі в Румуніі біли в Бухаресті так окраіни й промзона це страх і ужас єслі чесно. Хоча остальне все причесано прилизано.

Окремим абзацем розкажу про Молдову. От тут то Украінці можуть підняти нос повище. В Молдові така розруха, ніщета-біднота шо порівняно з цим Біляєвка із зе кепітал оф юкрейн. Плюс на кожному!!!! підкреслюю на кожному!!!! прикордонному пункті пропуска з нас требували гроша. Ну мало не на озеленення юпітера з венерою. Таких наглих прикордонників я ще не бачів. Хоча ні бачів. От прямо рядом, прямо біля Харькова пункт пропуска Гоптівка Нєхотєєвка. Там такі ж мудаки працюють.

От пункти пропуска через кордон це щось. Знаєте що являється святая святих укро погранца. Це талончік. Твою ж через плече отримай талончік на вьізді в одного бобра, отдай другому, третій там поставе штамп понеси в окошко 1 постав печать, понеси в окошко 2 провірять паспорт й звичайно ж талончік й отдай в вікно1. На виізді отримав талончік 2 отдай бобру на виізді. Я знав що в прикордонників все через дупу но не до такого ж маразма. Прикордонник для мене це тепер = талончіконос, талончікогриз, талончіконюх. От як в Європі обходяться без такого геніального винаходу як талончік я не знаю. Штат погранцов такий роздтий шо сміливо можна розганять 70%дармоідів проблемосоздаватєлів.

От є в мене друг Олег (він мені по совместітельству ще й начальник) так от він каже часто одну геніальну річ - "Проблемы нужно решать а не создавать".

От наші погранци і Гаєри создані шоб создавать проблеми. Дві бесполезні, бестолкові структури з штатом патологічних мудаків.

Доречі скажу шо по Євросоюзу ми не просто проіжали кордони, ми іх пролітали. Без пробем, без невів, без головняків. Хоча разок в Румуніі в черзі постояти прийшлось. Та всеж там проіхали швидше з чергою чім в Украіні без черг. І з меншою кількісттю обслуговуючього персоналу обходяться якось.

В нас нажаль можутьлише роздувати штат й збільшувати розходи. Одного толкового незалежного аудитора в кожну держ установу й ми заживемо по новому.

Так шось я багато написав продовжу в наступній статті. Всих цілую в ніс.

Comments: