Будет небесам жарко 

  Сложат о героях песни

В спорте надо жить ярко

Надо побеждать честно

  Ех, ще одні змагання  пролетіли і лишаються тільки теплі спогади про ті  незабутні хвилини щастя які переживав ,про що я вам і розповім.

Перший новорічний марафон ЙОЛЬ, ось що згодом збере в одному місці величезну спортивну родину однодумців для сумісного подолання дистанції та приємного спілкування. Але це все згодом, а поки тільки плани й мрії.

З першого дня офіційного оголошення про проведення даного спортивного заходу я знав що я там буду, але для деяких наших товаришів звістка про те що вони мають пробігти пів марафон  звалилась як сніг на голову. Для кого саме? Так це для Вдовіченко Аліни та Конова Миколи. Ех, не пощастило цим людям пов′язати своєт життя зі мною. Ну, а я, як садист та ізверг взяв та й зареєстрував їх на полу марафоні аж потім поставив їх перед фактом. Хоч не хоч, а треба бігти))

Лишилось тільки трошечки потренуватись і буде вам щастя товарищі пролетарії, що Аліна з Кольой і робили. Так би мовити, сумлінно і чесно виконували свій спортивний обов′язок.

І так: « Увага! Увага! Громадяни пасажири, червоний ретро автомобільчік сполученням Бірки – Київ відправляється з першої платформи 21 грудня 2012 року о 19:00» Місця заздалегіть заброньовані Вдовіченко Аліной , Коновим Миколою та Дубінюком Олександром. Рейс обслуговує таксоводій - Розторгуєв Юрій.

В цей же день на зустріч пригодам вирушив Корж Генадій Петрович, а за день до цього Толстий з Асісєічем, Валей Горб та Женей Барбіновой. В столиці їх вже чекала наша Наташа.

Эх дороги, пыль да туман

Холода тревоги, да степной бурьян

Снег ли ветер, вспомним друзья

Нам дороги эти позабыть нельзя

От так ми всю ніч і проїхали під снігопадом та завірюхою, що не сприяло швидкому пересуванню.

Десь о пів на четверту ранку дістались пункта призначення. Що далі робити? На вулиці ж: «Темная ночь, только ветер шумит в проводах, тускло звезды мерцают…»

Ми з Дубой на розвідку. Стукаєм по вікнах спорт комплексу «Енергетик», нікого немає.

Пробуємо двері. Відчінено))

Ну так йо-майо, чомуж не скористуватись таким подарунком та не переночувати там. До ранку залишилось зовсім трошечки, а з′явиться охоронець так роз′ясним що ми марафонці і т.д. Вигоне? Та фіг ти Дубу від батареї відірвеш ))

Так і вирішили там заночувати. Знайщли підходящу теплу роздягальню, приволочіли під батарею  два гімнастичних мата, так і вляглись на них, накрившись спальником. Відбій, товариші спортсмени, завтра «нас ждут великие дела»

Ранкова прохолода довго не давала вилізти з спальника, та все ж пора вставати. Тим паче народ почав активно стягуватись на реєстрацію.

Поснідавши Терровськими кашами з бананами та курагой виповзаємо реєструватись, де й зустрічаємо Асісєіча який як завжди учит уму разуму  Валю та Женю, Толстого та Наташу Сумцову. Петрович через проблеми з транспортом трохи запізнюється, І з′являється на місці старту хвилин за двадцять до початку змагань.

Місце старту традиційне Дніпровська набережна, траса засипана снігом під яким лід. М′яко кажучі не дуже підходящі умови для побігушок. А боковий вітер що в деяких місцях пронизує до нитки обіймаючи все тіло холодними руками добавляє екстриму до всього)) Та й що? Нас нічого не зупине!!!

Толстий своєму колоритним видом в костюмі Діда Мороза приваблював журналістів які злетілись коло нього як бджоли біля вулика, і наш Юрій Вікторович навіть дав інтерв’ю для телеканала ІНТЕР, яке урізали по саме не можу. Валя с Женей на заднем плане визжат от радости, что их покажут по тв, и они станут супер стар у себя в колхозе. Но случился обломчик небольшой, их вырезали из эфира полностью. Не формат))

На старті недовга промова організаторів та … В Кості Желєзова як завжди відмовився стріляти пістолет, після кількох марних спроб оживити цю вогнепальну желізяку дається старт.

З перших кроків ноги вгрузають в сніг, сковзять та плавають. Думаю як же бігти? Ех, та хто його знає, якось спробуємо. Всю дистанцію радію що біжу не повний марафон а половинку. Біглось дійсно тяжко! Так це мені, а як же дебютантам Аліні й Крлюні? А «креветкам» Валі з Женей? Бідні діти! Я вам співчуваю. Один Толстий з Асісєічем не паряться, біжуть посміхаються. Асісєіч традиційно підкалує мене словами: « Карась обгоню на круг дам пинка под в’ялій зад» що мотивує мене бігти швидше. Толстий біжить в костюмі діда мороза, Дуба з полковим Стайєр-Атлоновським похідним прапором. Блін як? Я тут не легані та помираю а вони… МОНСТР�? ))

На другому колі Конов Коля мене обігнав що мене не аби як порадувало!!! Біжу, постійно наблюдаю як Аліна бореться з дистанцією, героїчно долаючі кілометр за кілометром. Петрович знайшов собі суперника, сів йому «на колесо» та пихтить викладуючісь при цьому на всі 100 . На наступному колі бачу що Петрович його вже загнав та воює з іншим. А «креветки» Валя з Женей як завжди біжать разом. На третьому Женька трохи вперед вирвалась та потім Валя її догнала.

І ось він довгожданий фініш!!!

Ура! Ура! Ура! Я зробив це. Ох і тяжко було!

На фініші зустрічаю Асісєіча який раніше прибіг та перекваліфікувався з учасника в фатографа, Петровича та Колю.

Не встиг я відхекатись як тут же добігає Толстий з Дубоой. Хочу відмітити саме Юріка. Дуба як завжди в своєму темпі, не швидко не повільно долає дистанцію. І пофіг на всеJ А от Толстий просто молодець. Підготовився дуже добре!!! Мабудь вдома Сумцова поставила йому ультиматум, якшо після роботи не побігаєш то вечері не дождешся))

Жартую звичайно. Та факт так би мовити «на лицо» Юра мало мене не догнав!!! Серьйозно!!!

Толстого шманают на предмет подарков. Говори дед, куда подевал... Цi руки нiчого не крали...

Все чудово, та фінішували ще не всі, і Аліна досі на дистанції в боротьбі з втомою, холодом та як пізніше зя*сується голодом. І я вибігаю їй на зустріч.

Що потрібно жінкам для щастя? Думаєте багатий чоловік, шуба, та залото з маленькою машинкою??? А от не вгадаєт. Тарілка макаронів з сарделькою! Ось про що мріяла Аліна на дистанції на після фініша.

«Пол-царства за тарелку макарон» ))

На фініші Аліна раділа як дитина коли Асісеіч віддав їй шоколадку яку їй передав наш бігаючій банкір Антон))

Швиденько переодягнувшись прямуємо в ресторанчик (не пам′ятаю назву) на нагородження.

Тепла товариська обстановка, щасливі усміхнені обличчя товаришів наповнюють серце теплом та радістю. Нагородження найсильніших, призи та подарунки, лотерея, паста-патті з смачнющіми макаронами. Ех життя прекрасне!!!

Та треба вирушати додому, бо дорога не близька та й погода «не летная». Та пригоди продовжуються, і поченаються несподівані сюрпризи яких я й боявся найбільше. В Полтаві заправився бензином в якому оказалась водичка, поки машина їхала та рідина циркулювала все було чудово, та тільки ми зупинились ця вода намертво заморозила бензиновий електро клапан з яким нам з Толстим прийшлось трішечки повозитьсь стоячі на узбіччі. Та все ж після десяти хвилин плясок з бубном навколо машини моторчик оживає і ми летим на всих парах додому, періодично зупиняючись для того щоб дозаправитись та поїсти.

В рідні Бірки потрапляємо годинки о четвертій ранку.

Наче все сказав, нічого не забув, та якщо щось чи когось все ж пропустив то вибачайте.

Comments: