Златопіль Харківська область

 Мабуть ви здивуєтеся, але іноді лише завдяки якийсь безкінечній "санта-барбарі" поміщиків  можна дослідити та збагнути причини заселення тих чи інших населенних пунктів. 

 Отже, в мене сьогодні історичний детектив під назвою "Клеопатра". Тільки у сюжеті не буде єгипетської цариці, а у ролі детектива виступатиму я. Бо "санта-барбара" тих часів мені вирвала мозок поки я розбирався у сімейних хитросплетеннях, які відбувалися на теренах між річками Орілька та Берека на початку/середині 19 століття.

Хто про що, а я знову про історію навколишніх сіл. Точніше, сьогодні про ту частину Роздолля, що колись назвалась Осинівка, або  хутір Хлопова, або просто - Маяк. 

Почну потихеньку розплутувати клубок історії колонізації території теперішнього села Роздолля. У першій частині звіту розкажу по заселення тієї частини села, яка дала назву Роздолля. Бо вона була заселена пізніше, тому і розповідь про неї буде простіше.

Після минулої публікації про історію Роздолля я по вуха занурився у архівні документи та багато чого з'ясував. Ті хто стежить за моїми постами на Фейсбук вже в курсі моїх знахідок. Але повторю тут, бо цю публікацію будуть ще багато років знаходити та вивчати ті хто цікавляться історію рідного краю.

 Маю вас застерегти! Краєзнавство така штука, що чим глибше занурюєшся у пошуках історичних фактів - тим більше розумієш, що виходу звідтіля нема.

 У наших краях стільки загадкових місць, що я міг би безкінечно розплутувати їх таємниці та розповідати про них.  Але заважає моя голова. Бо в ній теж вже наскладовано стільки всякого загадкового мотлоху, що можна цілими днями перекладати з місця на місце, аби все впорядкувати та не мати з цього успіху.

Тож почну потроху щось систематизувати: аби було що вам почитати та мені місце для нового мотлоху тре висвободити.

А почнемо з одного загадкового місця, що розташовано на теренах  нинішньої Біляївської сільської громади і знаходиться воно біля села Роздолля, у якихось 6 км від моєї хати. 

 Нерассказанные истории приходят ко мне в страшных снах и шепчут леденящим душу голосом: "Расскажи меня..." 

 Я просыпаюсь в холодном поту, судорожно хватаю  ручку/бумагу и в полусонном состоянии щось там собі пишу... 

 Якщо я вам не розповім, як нам літом повезло з Катериною Маджид та Андрієм Парамоновим провести велоекспедицію по околицям Первомайського у пошуках залишків садиби Лихачових, то сну мені ще довго не бачити.

Выуживаем по крупицам те редкие живые старты, что еще проводятся на просторах неньки.

Набранная за время карантина форма требует реализации, потому дома и не сидится. �? как же обидно было, когда старт нашелся, да не под мой размерчик. Точнее кошелёк.

Огромнейшее есть желание повторить забег в “Гонке Нации”, только вот предлагаемые дистанции не мотивируют. Хочется на финиш приползти вместе со своей последней калорией часиков так через пару, а предлагаемые пять километров вряд ли меня сильно измотают. Не то чтоб я прям такой неубиваемый спринтом, но если уж и платить полторы тыщи, то пусть уж моя смертушка на спортивном ристалище будет долгой и мучительной. За дешево не продамся.

Короче, объявилось на карантинном горизонте достойное мероприятие Spartan. Моё участие как уже сказал показалось излишеством, а вот детское… Блин! Что? Уже для детей проводится такое!? Надо ехать однозначно! Как-то в таком порядке мысли пронеслись в голове.

Выяснив стоимость у детворы (от 420 до 600 грн), где уже заложена футболка и медаль, стало яснопонятно - условия участия находятся в графе “шикардос”

 Добіга до кінця місяць movember/вусопад, на початку якого я пообіцяв  спільноті написати лонгрид на тему: що треба робити/неробити аби  запобігти онкохворобі.

  Вряд ли я смогу рассказать это лучше специалистов и того, что уже написано/переписано по этому вопросу.

 Но раз уж у меня накопился личный богатый опыт в противостоянии онкоболезни, то просто обязан просветить вас и может дать несколько полезных советов, как избежать моей участи.

Провели очередной осенний кроссфит. Уже и не помню, какой по счету. 

За то, каждый помню по степени наслаждения. Ну, в плане страданий. Незабываемые ощущения, ради которых в принципе это все и проводится.

Не все в это дело умеют (хотя все упрощено дальше некуда), да и высокоинтенсивные занятия не каждому под силу, потому, мероприятие наше было по сути камерным. 40 участников, из которых взрослых лишь восемь.