Так склалося в моєму житті, що перший спорт інвентар з яким я більш менш познайомився  - була гиря. Ну по перше в армії, коли була вільна хвилинка я з друзякой Васьой Поліщюком гралися гирькою, то вже потім печатки достали й боксувати потихеньку почали. Та все ж любов до фізичних вправ мені привила саме гиря.

  Багато часу пройшло, та все ж моє життя раз у раз стовкувало мене з цим предметом.  І ось Я молодий і красивий,  щойно демобілізований поступаю на роботу на залізницю і тут доля звела мене з Сашой Циганком ( якого на роботі всі називали просто Міхалич). Ось він на довгі роки став для мене еталоном силача, та справжнього мужика. Великий, сильний, розумний, та на великий подив добрий дядько. Він же і привів мене в Первомайське ПТУ на секцію боксу до Володимира Андрійовича.

  Та щось ми від теми відволіклись. Гирі значіться я собі купив. Через одну з них мене з Дубой навіть в міліцію забрали, подумали що ми в сумкі бомбу волочем. Як же були здивовані правоохоронці коли в сумкі оказалось не 24кг бомби, чі наркотиків а 24кг чугуна.

  Не скажу що любов до гирь була взаємною і я постійно з ними грався, всмислі тренувався. То забрасував, то знову діставав. Чому? Бо щоб  гирями займатись треба специфічний стан душі. А моє шило в попі та природна непосидючість не давало мені плодотворно працювати в цьому виді спорту. Чому? Взагалі питання задам так. Чому хлопці починають займатись залізом? Щоб бути великим, сильним та подобатись дівчатам. Чього гріха таїти, ми всі такі. От і я кидався із крайності в крайность. То підсідав на пауерліфтинг, то по сезону все забрасував і активно бігав щоб кататись по змаганням, а коли під осінь осознавав що перетворююсь в дрища знову штангу діставав. Доречі, люди добрі, хто за короткий проміжок часу хоче перетворитись в аполона – штанга ваше все. Присід, станова, жим, турнік і брусся. Та мені це показалось скучним і в 100500тий раз я знов достаю гирі і практикую ривок, товчок.

  Є в гирьовому спорті один сущєствєнний мінус яки не популяризує цей спорт – займаючись гирями не станеш квадратним з біцухой 45см. А на силу і здоровя, коли тобі 20 і тестостерон з жопи паром, якось начхати.

  І ось Асісєіч підсадив мене на кроссфіт, ну і паралельно моя любов з гирькой  закріпилась. Чому ? Бо я нарешті себе почуствував на всі 100. Всмислі поясниця перестала боліти після комбікорм папі приготуваті, спасибі ривку, роботоспособность збільшилась. І головне, що я не став рабом желудка, як бувало займаючись пауерліфтингом.

  В чьому філософія ?  Я нарешті навчівся слухати свій організм, працювати в гармоні, працювати як чітко настроєний швейцарський годинник. Перед підходом на ривок треба перестати думати, взагалі перестати про щось думати, а просто слухати свій організм який і підскаже темп та навантаження, кількість підходів і перерив між ними. Ну повний дзен. Не думав що я таке писатиму.

  В інтернеті багато чітаю негативних отзивів про кроссфіт, та гирі негативно впливають на здоров’я. Що це гробить серце і тд і тп. Ну друзі мої з дуру можна й ….. зламать. Для себе вивів формулу – слідкуй за своїм диханієм. Тяжко? Задихаюсь? Просто збавлю темп. Сьогодні результат буде гірше, та через недільку, дві тренувань в комфортному темпі я замітив що показую результати вищі аніж ті коли через нємогу пихтю. Прогресую більше тренуючись в комфортному для себе темпі. Ах да, дорогі читачі тренери, може я щось неправильно пише з точкі зору научного планування тренувальних процесів, вибачайте. Пишу лише те що опробував не собі, методом проб і ошибок  прийшов до цих висновків.

   Ну і про змагання. Позвонив Матюха запропонував поучаствувать. Ну я ж звичайно ЗА. Правда Андрюха не попередив, що буде довгий цикл, який я не тренував. Ну що ж – где наша не пропадала. Це, доречі, була районна спартакіада з масових видів спорту.  Що сказати про організацію? Та як про покійника, або хорошо або нічього. Так що я промовчу, бо хорошого сказати не можу нічього, все через жопу. Один був великий плюс – люди. Учасників назбиралося безліч, роззнайомився, поспілкувався, отримав долю позитиву та мотивації, під коректував техніку виконання товчка. Ну за ради цього я туди і їхав. І ще одне, роззнайомився з Матюхиними колегами, і знаєте що? Я хочу працювати на Газдибичі. Так як такої концентрації думаючої спортивної молоді на жодному підприємстві не бачів. Великий респект моїй групі підтримки Сашкі, Ілюхі, Антону. Ви настрояли мене на виступ.

  По регламенту змагань вправу виконували всього 5хв, а не 10 як скрізь. Це мене трохи засмутило, так як тренував я кількість, а не інтенсивність. Ну то ладно прорвемось. Виступав я в ваговій 90+ кг і подивившись на своїх суперників просто офігєл. Думаю – і з цими монстрами я буду тягатись? Та в них рука товща ніж в мене нога, і станову за 200тянуть. На моє здивування великі дядьки бросали гирі на 15му разі. Думаю як так? Ну шо, а я 28разків за 5хв толкунв, не заморився, не захекався, ну ще б разочків з 15-20толкнув якби не ліміт часу. Ну і я виграв. Ура ура ура! Давно такого не було. Довольний як гіпопотам.

  Після змагань було нагородження, потім перейшли в спорт комплекс де Газовики грали в волейбол проти Балцементу. Ну і розірвали цементників як мавпа газету. Там теж отримав море позитиву і мотивації для подальшого підкорення спортивного олімпу.

  Вихідна пройшли активно і плодотворно. Життя продовжується!!! Не скисати товаріщі пролетарії!!!

 Висновок – буду продовжувати гирьками займатись і більш активно кроссфітити, так як це приносе неймовірне задоволення, ну і це ті види спорту де я можу вигравати, де потрібна сила і винослівость. Так що купіть гирьку товаріщі бандіти, і вона зробить з вас Аполона 

Comments: