Восьмого июня сего года в городе Переяслав-Хмельницкий прошел очередной, седьмой по счету, триатлон «Слов'янська хвиля». Месяцы подготовки спортсменов, несколько недель напряженной работы организаторов и все это ради нескольких часов на дистанции. Однако по мнению подавляющего большинства - оно того стоило! �?бо дистанция, немного-немало  –  «полужелезная» (1,9 км плавания + 90 км велогонка + 21,1 км бег).

Каждый увидел соревнования по-своему, сообразно своему положению – зрители видели с одной стороны, волонтеры и организаторы с другой, а участники - с третьей…

Поэтому впечатления у каждого были свои. Коротко: что больше всего удивило, что больше запомнилось и что больше понравилось.

Николай ФОЕВЦЕВ (Первомайский), участник соревнований.

«Уже в седьмой раз участвовал в триатлоне «Слов'янська Хвиля», но всё никак не привыкну и каждый раз изрядно устаю…

Что же всегда удивляет – быстротечность мероприятия!  Вот только поплыли, а уже пора садится на велосипед и, кажущиеся бесконечными, 90 км велоэтапа в борьбе с извечной русско-украинской бедой тоже пролетели быстро. �? если бы не ломота в спине и усталость в ногах - пролетели бы незаметно.  Даже последний, беговой этап - проходит быстро, особенно если попадается интересный попутчик. Вот и в этот раз всё прошло быстро, как на одном дыхании.  Как это получается и, что происходит со временем, объяснить не могу. Наверное, и Альберт Эйнштейн со своей теорией относительности тоже внятного объяснения дать не смог бы.

Запомнился мне больше всего - внезапный ливень на последнем круге. Долго тучи сгущались над дистанцией, а потом вдруг всё это пролилось внезапным холодным дождём. Струи ливня, бьющие в разогретый асфальт, пар поднимающийся от дороги, приятная свежесть переходящая в лёгкий озноб…   Так же внезапно, как начался ливень, внезапно и закончился. Причём, как выяснилось, прошёл он только в одном районе дистанции. На развороте было сухо и комфортно и на головы волонтёров не упало ни одной капли…

Больше всего понравилась именно погода – от традиционной Слов'янськой Хвили, в этот раз, было только название.  Вода на плавательном отрезке была спокойной, как в бассейне. Слабый встречный ветерок на спуске и попутный на подъёме велодистанции практически не мешал. А бодрящий дождик на последнем круге велодистанции и на втором круге бегового этапа был просто очень кстати…  Видимо, это и было причиной улучшения моего результата, в сравнении с прошлогодним (конечно хотелось бы объяснить это более эффективным тренировочным процессом, но надо смотреть правде в глаза…)

В общём, всё понравилось, спасибо всем – организаторам, волонтёрам, спортсменам. �?, конечно – зрителям, особенно активно поддерживающим самых уставших участников соревнований. Хочется надеяться, что ничего не помешает и в следующем году поучаствовать в спортивном празднике под названием «Слов'янська Хвиля»

ДУБІНЮК Олександр (Борки),  учасник  змагань.

Забігаючи наперед, скажу: Коли ми їхали додому і бурхливо обговорювали тему  гомосексуалізму (одразу попереджаю, що до нас, вас і тріатлону відношення вона немає. Просто вже поговорили про все, що тільки можна),  то  дійшли до думки: «А кого в нашому житті і суспільстві можна вважати нормальним і психічно здоровим? Може, нас? Наче все вірно. Та якщо з іншого боку глянути, то який адекватний і психічно здоровий буде себе сім годин «кантувати»?» Так от. Про що це я?  А про те, що хвороба наша під назвою «триатлон» дуже заразна і майже не виліковна. Тому кожного (правда, тільки літнього, а не весняно-осіннього) сезону, як  це прийнято у «шизофренів», у нас також проявляються загострення і ми кучкуємося  для міграції в славне місто Переяслав.

Здивувало те, що росіян було так багато, що наших було майже і не помітно. «Ау! Одумайтесь! Українці, ви де? Спилися, зкурилися чи  просто розлінилися?»

Запам'яталася, звісно ж,  гонка. Вперше в житті я напився води на дистанції з річки. А ще не забуду розмови з дупою на велодистанції. Десь після 30-го км вона взвила типу: «Шо за фігня?». На 50-му кілометрі почала вимагати з мене: «А ну перестань». Після 60км  взмолилась про «пощаду». А потім взагалі замовкла і пішла кудись. Ну, слава Богу, під вечір повернулася.

Ну,  а сподобалося все: організація, прийом (частково), дощ на біговому відрізку (за що окреме дякую Колі, бо це він його замовляв), порівняно з минулим роком цілі дороги, злагоджені дії волонтерів (за шо, я так розумію, Толстому подяка), кількість нових «рекрутів» (що свідчить про зацікавленість людей до спорту), группа підтримки на фініші і багато іншого, чого можна виразати тільки емоціями (матюками, позитивними звісно ж).

Серед всього суперового, що відбулося з нами в минулі вихідні, можу відзначити лише один і, на мою думку, дуже не значний мінус  —  це відсутність килимків  у першій транзитній зоні. Не скажу, що мене напрягло, але при одяганні шкарпеток і кросівок, на облипші грунтом і травою п'ятки, я  задоволення не отримав.

Короче кажучи,  СХв'ято вдалося!

�?нна ЖУРАВЕЛЬ (Харьков), волонтер на дальнем развороте

«К черту этот спорт!!!» - после этих слов, со слезами на глазах Татьяна мужественно продолжила борьбу за звание полужелезной леди. Удивляет каменная сила воли, стальное упорство и титановая целеустремленность абсолютно всех участников. �?х объединяет один девиз – «Вижу цель, не вижу препятствий». А ведь препятствия были от технических поломок до физической боли… Даже будучи пассивным участником заряжаешься энтузиазмом, который прямо-таки парит на дистанции Старт-Финиш. Победителями стали все, независимо от результатов на часах. В первую очередь, победителями над своими эмоциями, телом, дорогами, погодой и не всегда исправными велосипедами.

Было маленькое разочарование – неудачная встреча рассвета (к спорту не имеет отношения, претензии были к природе). Очень рада, что удалось побывать на данном мероприятии благодаря затейнику Карасю. Организаторам хочется пожелать нового вдохновения, участникам – сил и личных рекордов!

Юрій РОЗТОРГУЄВ (Борки), учасник тріатлону.

Пролетів рік і от Переяслав знов зустрічає гостей з Слобожанщіни. Цього року їхати прийшлось меншою компанією аніж завжди та все ж сумувати через це не прийшлось. Склад екіпажу автомобільчіка Розторгуєв Юрій, Фоєвцев Коля, Журавель Інна, Вдовіченко Аліна, Дубінюк Олександр.

Ах да в тому ж автомобільчіку ВАЗ 2108 вмістилось ще три велосипеда, безліч речей.

Слухаючі дорогою Миколини нескінченні розповіді не замітили як опинились біля клубу Адреналін де й була реєстрація, передстартовий брифінг та нагородження. Слухаючі Колю диву даюсь тому скільки він всього знає. Зайшла розмова за хокей так Коля провів короткий екскурс по історії данного виду спорту з розповіддю про найвидатніші перемоги СРСР над Канадцями і тд і тп. Футбол? Теж саме. Бокс? Спитайте колись в Колі коли проходив бій якогось видатного боксера, отримаєте не просто дату а й коротку розповідь про суперників, в якому раунді був нокаут чи нокдаун. Слухав і диву давався.

Поселились ми на березі Канівського водосховища в дитячому таборі який за вельми демократичну суму нас приютив. І це було просто супер. З ранку перед стартом не треба рано вставати, прокинувся вийшов за ворота і ти уже на старті. А зважаючі на те що сусідами нашими були наші Харківські друзі з клубу «Харьков Мастерс» - Ігор Гримайло та Стас Тіторенко, та взагалі то нам з житлом як ніколи підфортунило.

Предстартовий брифінг, приємне спілкування з друзями триатлоністами,  яких давно не бачів. Нові знайомства та безліч гомону спортивної тематики, та звичайно ж вареник-вечеря. Ех як я за цим сумував.

Ввечері останні настройки велосипеда і відбій. Прокинувся зранку від сміху та Миколиного підколювання наших дівчат. Оказується їм не спалось і о 4 ранку Аліна з Інною вирішили вийти на дамбу зустрічати світанок. Та яке ж розчарування їх чекало коли сонце встало не з тої сторони звідки вони його чекали. Якесь не правильне сонце, по всім законам романтичного жанру сонце повинно вставати над водою, а воно взяло і вилізло з кущів за спиною: "Біда!"

Предстартові хвилювання і - в бій товариші пролетарії!  Пливлось легко, вода тепла, хвиль немає, та ще й я в гідрику плив,  який в Ромочкі накануні вициганив - ну просто не життя, а казка.

Велоетап якось особо не запам’ятався, може через те що я всю дорогу наспівував фронтові пісні часів Великої Вітчизняної ?

Приємно було бачіти на дальньому розвороті наших дівчат Аліну, Інну, Свєту. Їхня підтримка дорогого коштувала. Дякую дівчатка!

Їхалось на диво теж легко й весело. Чому? Я думаю тому що я весь велик обклеїв пачками печива та цукерками, а як ми знаємо ситий солдат – щасливий солдат.

Ну і побігли.

Погодка чудова, накрапає дощік, не жарко, ну прямо таки не змагання, а - день народження якийсь. На бігу обігнав десятка три народу які мене на вело етапі на своїх карбонових ракетах обійшли, а на біговому етапі перетворились з бігунів в пішоходів.

По ходу справи побачів Наташу Сумцову,  яка тікала від якогось толстого велосипедиста. Бігла швиденько, мабуть він хотів її зїсти, чи може футболку купити?

Фініш. Ура Ура Ура!!! Незабутнє враження. Радість від вдалого фінішу доповнювало те що всю дистанцію мене підтримувала кохана людина, і фінішувавши перше що я зробив так це освідчився та запропонував Аліні вийти за мене заміж. Так що можна сказати СХ 2013 стала переломним моментом мого життя. Відчуття неможливо передати й описати. Це треба пережити щоб зрозуміти. Я щаслива людина!

На святковій церемонії як завжди все було пречудово. Цікавий концерт, смачна вечеря, жарти, нагородження переможців.

Окремо хочеться відмітити колектив Вольтаж, та дівчинку яка виконувала «восточный танец» . Кумедна ситуація трапилась під час виступу останньої. По так би мовити сценарію дівчинка кинула на підлогу хустинку, а малий карапуз років трьох який це все бачів вирішив допомогти тьоті підняв хустинку та поніс їй посеред танцю. Як же він був здивований коли тьотя ще раз хустинку бросила. Так карапу рази три підіймав та приносив хусточки. Померали зі сміху всі.

Не хотілось покидати славний Переяслов в який я закохався, та все ж пора додому. Дорогою додому заїхали в музей під відкритим небом. А ЖПС навігатор який Толстий мабуть в «Дитячому світ»і купив поводив нас по лісам, полям, селам. Завдяки навігатору, за малим не побували в Черкасах. Побачіли Кременчужське водосховище та ще багато чого цікавого. НІКОЛ�? НЕ БЕРІТЬ В ТОЛСТОГО НАВІГАТОР!!!

Алина ВДОВ�?ЧЕНКО (Веселое), волонтер на дальнем развороте.

Ну и от меня несколько строчек, а то припугнули снова отправить на самый дальний поворот.  Как-то на  дуатлоне  хочется быть поближе к людям.)))

�?так, стартовали мы утром. До Переяслава добрались очень быстро с ветерком. Хотя многие жаловались на свои некоторые части тела))) Полу железный триатлон еще не начался, а Коля присудил себе первое место в номинации железная попа!

Жили мы в спортивном лагерь на берегу водохранилища. С множеством корпусов ( «Дубочек», «Зайчик», «Белочка»). Мы поселились конечно в «Белочке»))))

Утро дня СХ было началось лениво. Конечно,  возможно некоторые участники и занимаются разминкой,  но не наши герои))) Они и глаза то открыли с трудом, а, чтобы разбудить Юру пришлось применять тяжелую артиллерию — еду!

Ну вот, наконец мы на старте. Последние приготовления. Возможно кто-то пытается бежать, но их метят маркером, оцепляют со всех сторон и ведут к старту.

Гудок  все прыгают в воду.  Кто пытается сбежать, того услужливо подпихивают в спину. Раньше думать надо было ! А впереди - 1900метров.

Как по мне,  этот этап самый зрелищный.  Где-то пол часика и вот первый преодолевший дистанцию, а за ним другие участники.

А дальше следующий этап и мы перемещаемся в центр города, но не надолго. Попали под руку Толстому,  который  отправил нас за 14 километр волонтерить. Раздавали водичку всем желающим и подбадривали, как могли проезжающих мимо спортсменов.

Вернувшись в город увидели последних участников,  финишировавших беговой участок. Поприветствовали последних бегунов и направились готовиться к церемонии награждения.

В общем поездка выдалась интересной, занимательной и познавательной. Пропитались спортивным духом и позитивом, на ближайшее время)))

Организаторам огромное спасибо за то, что так постарались и приложили столько сил для проведения СХ!

Евгений  ПАНОВ (Беляевка), организатор триатлона СХ2013.

После прошлогодней СХ,  долгое время находился в прострации.  Много душевных и материальных сил она отобрала. Осенью на клубном собрании приняли решение не закрывать этот проект, а пересмотреть подход к самому организационному процессу. Многое чего изменили в порядке регистрации, сделали новый сайт, установили новые правила участия, пересмотрели концепцию развития, установили новые задачи.  �?… все сработало! Впервые за все СХ появилась уверенность в перспективе.

Удалось избежать, присущего всем предыдущим СХ, аврала в подготовке. Были несколько моментов напрягающих по срокам, но и их можно было избежать. В любом случае, прошлогодняя СХ нас многому научила. �? поэтому уроки этой СХ сразу же внесены в список «совершенствования наших недостатков»©Щербановский.  После СХ только он прислал список недостатков на 20 пунктов, так что работать есть над чем!

Если честно, весь организационный напряг исчез с началом выдачи стартовых пакетов накануне триатлона. Все как-то текло спокойно, без суеты. Просто к тому времени, все задачи были уже распределены по зонам ответственности.

�? единственно, кто нас сильно напрягал – так это те, кто пытался идти вразрез с установленными нами правилами. Те, кто вовремя не зарегистрировался, но очень хотел участвовать, кто пытался избежать брифинга и явиться в день старта, кто бесконечно «тасовал» участников в своих эстафетных командах  и т.п. То есть - самые недисциплинированные и самые безответственные участники.

�?менно, с этими персонажами у меня  и связаны самые негативные впечатления от прошедшей СХ.

Но положительных воспоминаний гораздо больше. Очень приятно, что наш клуб – это  дружная и серьезная команда, готовая нести ответственность за проведение столь серьезных соревнований.

Приятно, что харьковский регион на столь серьезном международном мероприятии представлен не только  спортсменами и организаторами, а и – спонсорами.  Наша «Терра» пришлась по вкусу всем участникам СХ2013. �?наче быть не может, потому как «Терра» - это, прежде всего,  вкус здоровой жизни.

Вообще, спорсорство - тема весьма деликатная и благородная одновременно. К примеру, постоянные спонсоры триатлона СХ - ТМ "Верес", издательство "Манн, �?ванов и Фербер" своей продукцией, вот уже который год вносят неоценимый вклад в настроение участников и всего праздника. Надеюсь, что эта традиция будет продолжаться ещё не один год.

Напомню, что в триатлоне «Слов'янська Хвиля -2013» приняли участие представителей Украины – 97, России – 73, Молдовы – 1, Австрии – 1, США – 1.

В своем Послесловии к СХ2013 я уже дал обещание, что СХ2014 состоится.

Уверен, что мои друзья по клубу, и в следующем году будут вместе с Оргкомитетом СХ  задавать настроение,  как в подготовке, так и в проведении этого прекрасного спортивного праздника!

Наш девиз: «Живи – активно, мысли – позитивно!» - будет актуален ещё много лет.

Отличный видеоролик сделали ребята с клуба United Sports

Море фотоальбомов со СХ2013 залито на Фейсбуке.

Фотоальбомы Татьковой �?рины:
СХ 2013 прошла на высшем уровне !!!
СХ 2013 (часть вторая)
СХ 2013 (часть третья)

Фотоальбом Орловой Роксаны:
Фотозвіт Слов`янського Хвилюючого Свята

Фотоальбом Коваленко Дмитрия:
Слов'янська Хвиля 2013

Фотоальбом Оприц Наталии:
CX - 2013

Славянская волна - альбом Андрея Павелко

Фотоальбомы Карзаловой Ольги:
Славянская хвиля 2013 - вода
Славянская хвиля 2013 - транзит вода-вело
Славянская хвиля 2013 - вело
Славянская хвиля 2013 - бег

Любителям острых выражений и живых отчетов рекомендую (слабонервным не читать!)

Comments: