Роздолля-Солонці

Копирсаючись в архівах Першої світової війни я натрапив на той факт, що дехто з солдат мобілізованих з села Роздолля, вказував в карточках подвійну назву свого місця проживання.

А конкретно : «Раздолье-Солонцы», або ж просто – «Солонцы». І згадав, що десь я вже зустрічав цю назву - Солонці. Порившись у власному архіві знайшов сканкопію архівної довідки з роздольскої бібліотеки.

Довідка явно була написана ще за радянських часів, та мала безліч фактологичних помилок. Але для дослідника історії люба інформація важлива, бо дає привід для аналітичної праці.

Отже, згідно свідчень старожилів історія сучасного села Роздолля почалась з заселення Осинівки/Хлопова. Потім з’явились Солонці. А потім – Кучани/Роздолля.

Про заселення хутіра Осинівка/Хлопова та місцевості на Кучанах я вже написав рік тому.

Історія заселення села Роздолля. Частина 1

Історія заселення села Роздолля. Частина 2

А де ж були ті самі Солонці? І чи насправді вони виникли перед тим, як з’явилося поселення на Кучанах/Роздоллі?

Я потягнув за цю ниточку досліджень та витягнув декілька цікавих фактів, якими і поділюсь з вами сьогодні. Щось мені відомо достеменно з розповідей стариків. А щось домислимо разом з вами опираючись на історичні документи.

Почнемо зі старих історичних документів – Планів Генерального Межування.

«…Генеральне Межування, було розпочато в період з 1766 і тривало аж до середини 19 століття. Метою створення Планів Генерального Межування було точне встановлення меж земельних володінь як окремих осіб, так і селянських громад, міст, церков та інших можливих власників землі.

План Генерального Межування - це карта без координатних сіток, відмальована від руки. В той же час є докладним відображенням місцевості на момент її складання: відмічено безліч населених пунктів, у тому числі хуторів, однодвірок, заїжджі двори, млини, дороги, тракти та інші об'єкти…»

Щоб відтворити історію виникнення села Роздолля, мені довелось відшукати та склеювати Плани Генерального Межування двох різних губерній – Харківської та Катеринославської.

Зараз в це важко повірити, але на початку ХІХ століття територія теперішнього села Роздолля була розділена умовним кордоном між Зміївським повітом Харківської губернії та Павлоградським повітом Катеринославської губернії.

І лише на Плані Генерального Межування Павлоградського повіту Катеринославської губернії 1830 року є примітка, що добрячий шмат землі з «хутором Кисилевъ» відійшов в Зміївський повіт.

Вважаю, цей шмат і є та сама Орільська пустош, яка згадана в Ревізской сказке хутора Роздолля від 1850 року.

Хто такий був Кисілєв, на честь якого називався хутір – поки не знаю. Але в подальшому цю назву змінив топонім – «Солонцы». Про це свідчать вже документи вояків Першої світової війни.

Старожили Роздолля мають пам’ятати, що носії цих прізвищ жили в тій дальній частині села, яка мала неофіційну назву «Третя бригада».

Цю назву і зараз можна почути серед селян, хоч там вже давно ніхто не живе і навіть не залишилось ознаків того, що колись там стояли десятки добротних дворів.

Це частина села лежала в самій дальній частині теперішнього Роздолля і вже в післявоенний період була відокремлена від основного села великим ставком та балками від притоків річки Велика Солона.

Чому вона назвалась "Третя бригада" - казна. Вочевидь назва комуняцька, не ходи дивиться. Навіть не знаю, чи існувало взагалі в царські часи саме слово - бригада.

Роздольці почали переселятись з "Третьої бригади" в центральні часті села десь з 60х років минулого століття, а може і раніше. Щоб бути ближче і до роботи, і до крамниці, і до школи, і до електрички.

А повністю зникла "Третя бригада" вже у 21 столітті. Отже, населеним «хутір Кисилев/Солонцы/Третя бригада»був понад 170 років.

Що також достеменно відомо про «хутір Кисилев/Солонцы/Третя бригада»?

Те що в післявоенні роки саме тут деякий час жили переселенці з с.Лозовенька, які будували с.Шульске.

Тобто, жили вони на «Третій бригаді», а на будівництво першої вулиці с.Шульське, кожного дня ходили пішки. Теперішня вул. Залізнична (Железнодорожная) с.Шульске, в той частині біля зупинки електричок – місце звідки і почалась забудова села.

До речі, той кордон між Харківською та Катеринославською губерніями, який був позначений на Плані Генерального Межування від 1830 року проіснував аж до... 1927 року. Аж поки землі, тепер уже колишнього Лозівського району, не передали в Харківську область. Але то вже інша історія...

На цьому і маю завершити розповідь про свої дослідження. Але, гадаю, то не назавжди