Мабуть ви здивуєтеся, але іноді лише завдяки якийсь безкінечній "санта-барбарі" поміщиків  можна дослідити та збагнути причини заселення тих чи інших населенних пунктів. 

 Отже, в мене сьогодні історичний детектив під назвою "Клеопатра". Тільки у сюжеті не буде єгипетської цариці, а у ролі детектива виступатиму я. Бо "санта-барбара" тих часів мені вирвала мозок поки я розбирався у сімейних хитросплетеннях, які відбувалися на теренах між річками Орілька та Берека на початку/середині 19 століття.

Хто про що, а я знову про історію навколишніх сіл. Точніше, сьогодні про ту частину Роздолля, що колись назвалась Осинівка, або  хутір Хлопова, або просто - Маяк. 

А якщо точніше - село Роздолля, вул.Максюти та вул.Железнодорожная. З цієї  частини села і почалось заселення долини річки Велика Солона та виникло сучасне  Роздолля.

З минулої серії мого дослідження вам стало відомо, що центральна частина сучасного Роздолля була заселена у 1850 році  з села Райське/Лошкарівка, яке було розташоване на злитті річок Попільна та  Попільнушка.

А от хутір Осинівка/Хлопова/Маяк був заселений з долини річки Орілька. Ось про це я вам сьогодні і розповім.

Але почнемо з того, що попри те що хутір Осинівка, який з другої половини 19 століття на мапах мав назву "хутор Хлопова", по великому рахунку  ніколи напряму не належав саме штабс-капітану Хлопову. Тому самому Хлопову що мав основний маєток Миколаївка неподалік від Олексіївської фортеці, на околиці теперішній Олексіївки. У народі та частина Олексіївки і зараз зветься Хлоповка. Та то вже інша історія...

Але почну я трохи здалеку та збоку, бо інакше важко буде зрозуміти...

На початку 19 століття, територія де зараз знаходиться село Роздолля належала Павлоградському повіту Катеринославської губернії.  І от десь на річці Орілька, за 5 километрів  від сучасного Роздолля, лежав величенький хутір Олександрівка, який належав "помещице майорше  Елизавете �?вановне Шелкиной".

За дівоцтвом ця жіночка мала прізвище Зеленська та брата капітан-лейтенанта  Степана Івановича Зеленського, який володів маєтками майже по сусідству. 

Про їі чоловіка, майора  Петра Шелкіна мені поки нічого невідомо. По ревізії 1816 року за Олександрівкою Павлоградского повіту Катеринославської губернії записано 145 кріпацьких душ (70 мужеска пола и 75 женска). �? це було друге за розміром село у даній місцевості. Сусідня Біляївка нараховувала 220 душ кріпаків.

Були у майорші Шелкіної діти. Син Степан та донька - Анна. Донька Анна була одружена зі штабс-капітаном Афанасіем Гавриловичем Орловим.

Що там матеріального було за душею у штабс-капітана Орлова не скажу. Але на 1816 рік у ревізіях зазначається, що поблизу Олександрівки був його хутір - Орловка, зі всього 4 родинами кріпаків, яких Орлов перевів з "Курской губернии Хотмыжского уезда хутора Орловского".  Ще 6 душ  кріпаків за хутором Орловка записані на Анну Петрівну Орлову, з приміткою "достались по духовной от родительницы моей майорши Шелкиной в 1816 году".  Тобто, Анна отримала їх у придане.

Про  дворянське коріння Орлових читайте тут

Як воно далі розвивався цей бізнес, поки не знаю. Але, вочевидь, по смерті Єлизавети Іванівни Шелкіної (десь у проміжок часу між 1835 та 1850 роками)  Олександрівка з кріпаками перейшла у спадок не до сина Степана, а до її доньки - Анни Орлової. Точніше до сина Анни та Афанасія  Орлових - Івана Афанасійовича, який служив колежським секретарем.

Була в Орлових і донька - Клеопатра. Ось тут ми і підійшли до розв'язки.

Бо саме Клеопатрі (у дівоцтві - Орлової), яка була одружена зі штабс-капітаном Хлоповим і належала Осинівка.

 Станом на 1850 рік за хутором Осинівка записано 83 души кріпаків Клеопатри Хлоповой (42  мужеского пола и 41  женского пола) які мали наступні прізвища:

Прізвища даю так, як записано у документах. Знаю, буде подив від деяких теперішніх носіїв цих прізвищ.

Але це не все.

За Іваном Афанасійовичем Орловим, братом Клеопатри,  у ревізіях 1850 року, крім деревні Орловка та Александровка, також  записан  хутор Анненский. Цікаво, що на картах Шуберта кінця 19 століття всі ці топоніми фігурують як одне село.

Але насправді це були розрізнені хутори, які були розкидані вздовж Орільки.  І ось тут є дещо цікаве.

Насамперед, Орловка за переписами досить невеличка за кількістю дворів сельцо. Куди більше Олександрівка. Але на планах межувань Зміївського повіту початку 19 століття нанесена чомусь лише назва Орловка.

 Але якщо придивитись уважніше, то на приписках та примальовках червоним кольором більш пізніх років можна вгадати надпис "Х.Анн..."

Тобто, нижня частина сучасного села Закутнівка і була хутором Анненським. А між ним та Орловкою була багаточисельна Олександрівка.

Коли читаєш  прізвища  кріпаків записаних за хутором Анненський, то бачиш самі роздольскі прізвища, які також населяли Осинівку/Хлопова/Маяк.

Я не полінився і спеціально переніс у електрону таблицю всі данні з Ревізьких сказок, аби мати змогу з допомогою фільтра порівняти родині стосунки носіїв прізвищ з Осинівки, Анненського та Олександрівки. Мої дослідження показали, що деякі носії прізвищ з різних населених пунктів виявились рідними братами або близькими родичами.

Тож можна впевнено констатувати, шо Осинівка була заселена Орловими  зі сторони Анненського та Олександрівки. У який час пройшло це заселення? Скоріше всього десь у проміжок часу між 1835 та 1850 роками. До речі, прямий шлях до колишнього хутора Анненьский від колишньої Осинівки зберігся до сьогодні.

Станом на 19 травня 1858 року за Осиновкою записані 108 душ кріпаків (57 мужеска пола и 51 женска пола)  Клеопатри Хлопової

Таким чином, хутір Осинівка з'явився не набагато раніше хутора Роздолля. Назву хутор отримав від дерев осик (осин - рос.) які досі ростуть вздовж річки Велика Солона. У ревізіях 1850 та 1858 року Осинівка хоч і була записана вже за Хлоповой, та все ж мала назву Осинівка. І, мабуть, лише згодом, коли хутор перейшов у спадок до синів закутнянської Клеопатри став назватись хутором Хлоповим.

І ця назва залишалась аж до часів колективізації. Аж поки комуняки не загнали хлоповців у товариство по обробці землі (ТОЗ) «Червоний Маяк».

До того як у селі Роздолля з’явилась Покровська церква, Роздолля і Осинівка належали приходу Свято-Троїцької церкви с.Чорнокаменка. Тож, якщо хтось з роздольців захоче пошукати коріння своїх предків – велкам у Державний архів Харківської області. Там зберігаються метричні книги цього храму з 1823 року до 1888 року. Щось та знайдете у тих фоліантах.

Ху-у-х, нарешті я загально розплутав клубок історії заселення сучасного села Роздолля, та можу переключитись на інші населені пункти та цікавинки. Бо під час цього дослідження накопичилось дещо  цікаве.

Тож не розслабляйте свої мозкові булки. Згодом буду вас ще душити історичними фактами з історії рідного краю.

Панов Євген©лютий,2021

Читай також: Історія заселення села Роздолля. Частина 1

При підготовці статті були використані дані з наступних джерел:

https://www.familysearch.org/

http://www.otkudarodom.ua/ru

Парамонов Андрей «�?стория города Первомайский»

http://freemap.com.ua

Comments: