Пролетів рік і славетне місто Переяслав-Хмельницький знов приймає гостей, гостинно зустрічає чі кожного хто вирішив прийняти участь в змаганнях з триатлону на довгій дистанції під назвою «Слов'янська Хвиля».  Яка вже шість років поспіль являється визітівкою цього славетного міста - неповторно красивого та спокійного. Гуляючи вулицями Переяслава відчуваєш себе так, нібито прогулюєшся власним рідним селом. Привітні посмішки на обличчях наповнені щирістю та добротою, зразу ж закохують в себе.

А розмірене неквапливе життя міста стирає грань між минулим та майбутнім, зупиняючи плин часу.

Ну і вперед,  товариші пролетарії!

Так як в цьому році стати Хвилянами побажало ще двоє друзів - Калюжний Роман, Якубовський Ігор, то їхати прийшлось двома машинами, в які, й так ледве помістились. Особисто мені пощастило їхати в одному авто з Фоєвцевим Миколою та Назаренко Олегом, які всю дорогу захопливо розповідали цікаві історії з життя. Коля провів просвітницьку роботу що до мого інтелектуального розвитку, розказавши 1000+1 цитату з класичних театральних постановок.

Так от… о чём это мы?

Ах, да! О комплексе биологическо-химических реакций в коре головного мозга:)

Ну і ось Переяслав зустрічає нас привітною посмішкою сонечка. Перша зупинка – клуб «Адреналін», який традиційно приймає Хвилян являючись штаб-квартирою Українського триатлону на декілька днів.. Там же перша зустріч з головним організатором та ініціатором  СХ - Пановим Євгеном. Він ще здалеку нас помітив і як завжди жартома крикнув: «Бройлерам привет!»))) Ну Євген Олексійович в своєму репертуарі – веселий, активний, сповнений ідей та життєвої енергії.

Через декілька хвили з’явився й самий круглий Стайер-Атлоновець, якого й представляти не треба, адже Толстого знають всі. Ну ладно, я все ж розкрию війскову таємницю. Сподіваюсь статтю не читатимуть ворожі агенти ЦРУ))))

Наш Євген, той що Панов, обманним шляхом затягнув Юрика в оргкомітет СХ2012, де й експлуатував його нещадно. Ейех, а що робить? Така нелегка у Толстого доля!)))

Ну а якщо серйозно, то Розумний Юрій вклав багато сил в організацію Хвилі, взявши на себе відповідальність за деякі оргпитання, які він блискуче, з вогником та при сущім йому авантюризмом вирішив. Не забуваючи при цьому підтримувати власну форму (в смислі покушати) підкормлюючи при цьому і нашого «шановного  ІР», який після змагань признався, що був би Товстий жінкою, то неодмінно на ньому одружився))))

Ну і ось передстартовий брифінг, отримання стартових пакетів, вареник-вечеря та перегляд траси велоетапа.

Ах да … розміщення  в гуртожитку, який за сущі копійки на два дні став нашим домом.

Ранок, сніданок і… Ні  не так! Прокинувшись та виглянувши у вікно я побачив сірі хмари і дощ, який рясно поливав землю. От біда, я так я так і думав, єх вже засмутився, та поки одягались, снідали, та в останнє перевіряли веліки дощ скінчився і інколи почало проблискувати сонечко.

І ось перша транзитна зона, яка знаходилась на дамбі Канівського водосховища, звідки нам і треба відправлятись в наш нелегкий путь долаючи безліч перешкод.

Холодний вітер  та невеличкі хвилі на воді, які барашками де-не-де закручувались, мене спочатку налякали. Та зробивши перші кроки в воді оказалось, що не все так погано у нашому домі ))).

 В смислі - водичка була не дуже холодна. Я б сказав навпаки - ідеально підходила для плавання. Одна біда - водорості які так всі 1900метрів і  намагались мене зв'язати тенетами????

На старт нас підтримувати приїхала ціла делегація  Мерефянських байкерів, под представітельством «головного бандита» Загорулько  Ігоря.

Вже на старті  зустрів і київських друзів з марафон-клубу 42.195 -  Железов К. та Пасічник О..  Які проводжали в нелегкий путь, так сказати бій з дистанцією,  одну гарненьку дівчину - Марію Опріц. Якій треба було подолати 1900 м плавання та 21км бігової дистанції. Забігаючи наперед, скажу  що Машуля з завданням блискуче впоралась! Ну і ось ми готові ринуть вперед.

Напутствующі слова Батюшки, та  благословення , прослуховування національного гімну в виконанні волинки і - вперед.

Пливти було треба всього  три кола і ось вже «транзитка», велік і … ми вже  вдосталь   вкручуємо навантажуючи ноги  та постійно матюкаясь.  Ееех, це окрема тема, дорога була просто жах!!!!

Їдучи на шосейнику,  який коштує більше ніж моя машина, відверто хотілось плакати. Ростудить його в коліно, за такий ремонт доріг треба четвертувати чудаків дорожників  з кривими руками, та навіть це не змогло зіпсувати бойовий настрій.

На розвороті зустрів Колю, Ромочку, Дубу та Ігоря які вдало подолали перший етап  якого найбільше боялись. Ну и все я зовсім зрадів та трошки розслабився як тут побачив знайомий велік попереду. Придивившись впізнав   ще одного представника марафон клубу  42.195  Руслана Опріц з яким ми всю дистанцію, так провоювали постійно прискорюючись. От так, непомітно  й пройшло 90км вело етапу.

І ось моя улюблена частина, тобто - біг. Ееех, перше коло якось тяжко далось!

Та далі розбігся, і на третьому  мені  взагалі неймовірно пощастило  знайти собі цікавого співрозмовника Марію Опріц, з якою так і добігав свої останні кілометри Хвилі. Ну і фініш, такий довгожданий, де мене зустрічали друзі спортсмен, сестра Інна, яка всю дистанцію підтримувала, та такі гарненькі дівчата україночки.

Ееех ,я щасливий!!!!!! Та змагання тривають   і  я з учасника перекваліфікувався на глядача та видивляюсь своїх товаришів. І ось з'являється наш Фоевцев Коля, який у своєму  неквапливому стилі фінішує.

А ось і Дуба, а за ним і Якубовський Ігор для якого Хвиля була першим кроком в пізнанні чарівного стилю життя - тріатлону.

До якої Ігорьок  сумлінно і чесно готувався набігавши та накрутивши на веліку чимало  кілометрів по рідній Мерефянській землі.   МОЛОДЕЦЬ!!!!!

І ось на горизонті з'являється людина, за яку я  найбільше вболівав. З яким  сам півроку тренувався - це наш Ромочка!!!! Який героїчно подолав дистанцію. Нагадаю що Ромочка дуже заклопотана людина, і успішний підприємець, який чудом  знаходив час для тренувань. Рома, я пишаюсь тобою!!! Твоїй наполегливості можна позаздрити: «Мужик сказал - мужик сделал»

Так і Рома  в минулому році  приймав участь  в Хвилі в естафетній гонці обіцяв, що подолає в наступному році всю дистанцію. Обіцянку виконав!

І ось найприємніша частина – нагородження, яке проходило в клубі «Адреналін».

Перед нагородженням була смачна вечеря та концертна програма з виступом музикальних та танцювальних колективів. Танцювальний  колектив «Вольтаж», ну просто полонив моє серце. А які ж гарнесенькі дівчата там… е-е-ех!!!

Так от, щось ми відволіклись від нагородження…. Третій в своїй віковій групі Фоевцев Микола!!! Ура!!!! Коля ми не сумнівались в твоїх силах.

Друге місце в клубному заліку зайняв наш рідненький «Стайер-Атлон».  Тобто  -  М�?!!!!! УРА,  УРА,  УРА!!!!!

Організатори просто засипали нас сувенірною продукциею. Це дуже приємно. Якість організації на 5 з плюсом. Все сподобалось!!!! Оргкомитету велике спасибі низький уклін вам друзі. Дякую що подарували свято, яке золотими буквами записано в моїй пам'яті!!!!

Автор: Карась

Переклад (с бумажного на електроний): Толстий

Редактор: шановний ІР

Фотоальбомы Елены Щербановской:

СХ2012 часть 1

СХ2012 часть 2

СХ2012 "Маски" в музее.

711 отличных фотографий от Ольги из Ярославля

Фотоальбом клуба 42195

Финишные протоколы СХ2012 СКАЧАТЬ

Comments: