В 40-й раз в цьому році  проводиться пробіг «Курська дуга», присвячений героям , які в роки Великої Вітчизняної війни ціною свого життя в боях з німецько-фашистськими загарбниками завоювали перемогу, подарували нам чисте небо над головою, та можливість жити. І не важливо як і де, важливо, що ми живемо, внутрішньо-політичні та економічні проблеми це дріб’язок.

Ну я з Дубою ніяк не міг пропустити такого спортивного заходу. Ще будучі в Харкові на пробігу пам’яті Л.Казанцева дізнались, що група харківських спортсменів з марафон-клубу «Харків» та КЛБ «Родник» збираються також туди їхати. Що мене не аби як порадувало, адже як ми знаємо «гуртом і батька легше бити», ой, марафон бігти.

Отже ранок. Я з Дубою в електричці зустрічаємо ще одного марафонця з Миронівки Каверзіна М.А.

В Харкові зустрілись з Книжкою В.В. та Сільченком М.М., котрі з Лозової приїхали поїздом. Далі з Південного вокзалу електричкою попрямували до Белгороду. А коштувала така поїздка 7 грн, що мене дуже порадувало. В електричці 5 годин пролетіли миттю, розмови з товаришами спортсменами, жарти, розповіді про попередні та майбутні старти, і ми вже в Російській Федерації, яка нас зустріла чудовою погодою. Що мене вразило, так це те, що навіть на вокзалі була ідеальна чистота і порядок, на відміну від нашого Харківського вокзалу, котрий перетворився в сміттєзвалище з армією бомжів, алкашів та інших людиноподібних тварюк.

Микола Андрійович Каверзін, як ВЕЛ�?К�?Й парламентарій, з легкістю дізнався в нових знайомих торгашів з електрички, куди нам їхати далі, щоб сісти на автобус до міста Строитель, де і намічалась ночівля. Хочеться згадати, що Микола Андрійович з легкістю знаходив нових знайомих серед абсолютно різних людей. З торгашами в електропоїзді розговорившись, вивідав в них всі секрети спекулятивного бізнесу, з Російським міліціонерами, ой вибачте, вони вже поліцейські, з організаторами марафону, з головою райадміністрації, з суддями і т.д. Ну Джеймс Бонд просто! Серйозно!

Доїхавши автобусом до м.Строитель прямуємо в місцевий будинок культури, де була реєстрація, звідти їдемо в гуртожиток одного ПТУ, де нас абсолютно безкоштовно поселили. Але, зважаючи на те, що ми приїхали останніми, то ліжко було одне на п’ятьох, адже інші вже розхватали. Благо були матраци, подушки та білизна. Ну на цьому і порішили, розкидавши речі по куткам і пообідавши, направляємось отримувати стартові номери та гроші,  котрі організатори!!! платять учасникам!!!

Невеличка запара з медичною справкою, але через десять хвилин демократичних дебатів пишемо розписки, що за власне здоров’я  несемо повну відповідальність, і ми нарешті допущені до марафону. Якщо бути точним, то я і Дуба зареєструвались на марафон, Книжка В.В на половинку, а Каверзін М.А. та Сільченко М.М на десятку.

По плану екскурсія в с.Прохорівку на меморіал Слави. Екскурс іонний автобус організатори предоставили також безкоштовно. Але ми трохи на нього не встигли, що спочатку мене засмутило. Далі розділившись я з Дубою пішли милуватись містом, інші в гуртожиток. Під час прогулянки об’єдинились з представником КЛБ «Родник» Товкуном І.С., котрий просто вбив м’язи мого живота постійними жартами. Крутий дядько!

Прогулюючись парком побачили, не повірите, диких поросяток, котрі гуртом щось рили носами під деревом, в той час, як мама в загороді приймала грязьові ванни. Такі кумедні звірюги, ніколи не думав, що вони такі моторні. Трохи далі в загородках знайшли ще й оленів, павлинів, сов. Такий міні зоопарк. Повернувшись обезсилені в гуртожиток, зразу ж полягали спати.

День старту.

Як завжди, підйом пораньше, сніданок та приготування до побігушек. Все як завжди, страшенні затори в коридорах і т.д. Зранку помітив потертості на лівій нозі, котрі заліпив Дубиним лейкопластирем і на старт.

Старт був загальним для марафонців, десяточників та півмарафонців. Пізніше куча дитячих стартів.

Трохи затягнута промова організаторів та офіційних представників Яківлівського району, і побігли.

Ну я навіть не знаю, що далі і писати, адже з перших же кроків відчув біль в нозі в місці потертості і весь час бігу лише дивився на свої коряві культяпки, котрі не давали нормально бігти.

Доки ми другу годину мучались, наш дядя Коля Каверзін вже пробіг свою десятку зайнявши при цьому 2 місце в своїй віковій категорії. Ну просто Монстр!

Ну а ми з Дубою в цей час топтали розпечений асфальт під палючим сонцем. Пробігши трохи більше половинки, я вирішив зійти, адже білий кросівок ASICS вже почав червоніти, а відтирати кроваві соплі з взуття не хотілось.

Роззувшись попрямував до гуртожитку за фотоапаратом, щоб зафіксувати Дубин акт садомазохізму під назвою марафон. Ну і як там в Простоквашино « и фотографии в разные журналы посылать, где платят больше».

По дорозі зустрів коротуна-веселуна Івана Сергійовича Товкуна, чиї жарти заставили забути про ногу.

Три години після старту. Я з посмішкою на обличчі сиджу під березою з фотоапаратом, наблюдаючі, як помирають бідні марафонці. Опа, а ось і дядько Дуба прихромуючи біжить, і чомусь зовсім не веселий, чого цікаво? Жартую!

Трохи пробігши з ним даю установку на вдалий фініш. Тим паче, лишилось якихось нещасних кілометрів 7 бігти.

Доки Дуба біг, я перейшов до фінішу, завалився на травичку в тіні і фотографував фінішуючи спортсменів.

Через хвилин сорок починаю переживати, де ж там Дуба. Організатори та судді змотуються та по одному роз’їжаються. Трохи поспоривши з суддями, все таки випрошую їх дочекатися останніх марафонців та поздоровити їх. І ось, як в кращих американських бойовиках біжить наш головний герой, а за ним кортеж з міліцейських машин, швидкої допомоги та ще якихось особистих авто. Ех, все таки домучив!!! МОЛОДЕЦЬ! Подолав марафонську дистанцію в спеку, в страшенну спеку. Дуба, ми пишаемося тобою. Я в шоці, сила духу незламна, дотерпів все таки. Герой нашого часу!!!

Ну і все, збираємось додому, автобуси, поїзди, електрички, все як завжди. Всю дорогу до дому Іван Сергійович не давав нам сумувати, замучивши при цьому маленького вередливого хлопчика, котрий не давав спокою пасажирам.

Ну і враження від марафону.

Організація ну так на четвірочку. Порадувало безкоштовне розміщення та грошова винагорода. Порадувала увага оргів до спортсменів-любителів, а не так як часто буває лабораторним все, і почесті і нагороди і подяки, а любителям… Тут все було з цим добре, нагородження і в вікових групах на всіх дистанціях, і сувеніри всім іншим учасникам і т.д.

Мінуси – харчування на дистанції ніяке, волокіта з реєстрацією, підійди туди покажи паспорт, підійди сюди покажи справку, підійди он туди з страховкою, а он туди за заключенням медика, і всюди черги. Це так дістало!

В цілому, марафон мені сподобався. На слідучий рік там побіжу!

Comments: