Велосипед. Це двоколісне,залізно-гумове диво вигадане  П’єром Лалманом    за останні півтора роки так тісно увійшов в моє життя-буття, що зараз я навіть не уявляю себе без такого винаходу.

Минулого року ми з Карасем вже встигли побувати на вело дні 2011 тож для мене була цілком закономірна участь  цьогорічному заході присвяченому нашим залізним коням.  Дізнавшись, що тематично вдягнені велосипедисти будуть їхати окремими колонами, одразу ж знайшов у шафі свою улюблену вишиванку. Їхати в ній побоявся, вдягнув спортивний костюм адже погода останніх кілька днів не просто не радувала сонцем, а ще й ображала дощем.

Прокинувся раненько, поснідав, одягнувся і …….., і не встиг на електричку))). Думка про очікування наступного залізного хробака чомусь навіть не промайнула, я одразу розвернувся і помчав у напрямку Харкова своїм ходом (вело день все таки). Діставшись  міста, треба було десь перевдягнутися  і залишили речі. Тут то і прийшов на допомогу рідний «ХІСІ», вахтер з радістю погодився приютити мій рюкзак.

Ще мить, і ось я у вишиванці молодий та перспективний))) їду до держпрому де вже кружляє купа різноманітних велосипедів, велосипедиків та велосипедищ. Свою тематичну групу знайшов одразу.  Нас розподілили в голову колони і доки ми чекали початку параду я встиг роздивитися в натовпі

Піратів

Дітей

Домогосподарку

Любителя тварин

Байкера у якого клаксон був мабуть знятий з тепловоза бо коли він гудів (метрів за 30 від мене), я зостраху мало кермо з рук не випускав.

Ділову жінку

Та масу  чудернацьких велопереробок

Ну і наша команда в національному вбранні

Загалом приїхало близько 5ти тисяч чоловік

Парад проходив чи мабуть вірніше сказати проїжжав центральними вулицями міста. А саме проспектом Леніна, вулицею  Новгородська(якою кілька чоловік з нашої національної групи відмовились їхати і продовжували рух паралельно вулиці тільки лісом обґрунтувавши свої дії фразою: «Ми на «ДОРОГУ СМЕРТІ» вона ж «ГЕПА ГЕРШТРАССЕ» не поїдемо бо там був наш ліс») та Сумська і фінішував на площі Р. Люксембург де на учасників декали різноманітні конкурси та забави ( в загалом кілометрів з десять вийшло) .

Вперше у своєму житті проїхався на велосипеді з великим колесом. Чесно кажучи не думав що це так важко, адже по перше сидиш майже на двометровій висоті, а по друге натискаючи на педаль ти цим самим рухом повертаєш колесо в бік тому доводиться тягти руль в протилежний напрямок і так кожен оберт. Хоча якщо потренуватись то можна звикнути. Доречі на таких в Європі проводять перегони(не уявляю навіть як).

(зображений тут на жаль не я, так як на парад з’явився без друзів і фотиків, а в інеті з собою фото не знайшов).

Ну і як висновок хотілося б відмітити чудову і злагоджену роботу організаторів. Хоча і не обійшлося без поганих сторін пов’язаних з безпекою руху. Ну на приклад в шоломах прибуло менше третини, а деякі примудрилися  весь час їхати по не перекритій зустрічній заважаючи автомобілям(ну КАМАЗ їм суддя).

P.S.  Зарошуємо на Слобожанський дуатлон в Біляївке 10 червня всіх любителів (та професіоналів) велосипеда і активного відпочинку.

Comments: