28 травня 2011 року в місті Харків проходив «Всеукраїнський вело день». Ну і як жеш тут без нас?

На передодні виїзду просиділи цілий день в гаражі, змащуючи все шо можна змазати і підтягуючи все шо можна підтянути на наших двоколісних залізяках.)))

І ось цей день настав, зробивши коло пошани і понту на Бірківській площі о сьомій ранку ми з Карасем своїм ходом (всетаки вело день як не як) вирушили підкорювати місто. Везли залізні коні нас спочатку пильними, горбатими польовими, а потім  не менш карявими «асфальтованими» шляхами корупційної батьківщини. Їхали не поспішаючи, щоб сповна насолодитися  CO, NO, CnHm, N2O та іншими не смачними газами і металами шо вилітають з вихлопних труб.

На в*їзді до  Харкова є довга і крута гора на якій я не втримався і розігнався так , що аж «жугулі» одинадцяті наздогнав. Дядя в машині був трохи здивований такому обгону і посигналивши шоб привернути мою увагу, спочатку показав пальцем на свій спідометр, а потім цим же пальцем нервово покрутив біля скроні(мабуть це з ним перший раз таке).

Добравшись до першої столиці, побачили, що містом вже їде аномально велика кількість велосипедистів, причому деякі з них в чудернацьких вбраннях

і на не менш кумедних велосипедах

Проїхавшись майже пустою(просто дуже рано приїхали) площею Свободи,   

             ... одному з нас як завжди захотілося їсти(у іншого була температура і боліло горло тому йому нічого не хотілося) і ми одразу ж попрямували у найближчій магазин. Затарившись зифірками сіли в парку Шевченка на «пікнічок», де до нас приєднався Мороз  Іван

Згодом  народ на велосипедах почав їхати звідусіль і набралося як сказали офіційні СМІ від 5000 до 6000 осіб велосипедної статі

Приїхала навіть вело міліція)))) на китайських двоколісниках і витвір техногенного мистецтва під назвою «вело танк»

Прослухавши офіційну частину, почули заклик до формування колон, а згодом і команду старта пробігу. Та не тут то було. Голова колони поїхала,  а середина (де ми і знаходились) чекала ще майже годину шоб втовпитись на проспект Леніна

Дочекавшись своєї черги, не хитрим способом нагло обходячи майже стоячу колону прикотилися на стадіон «Динамо» де а своє здивування знайшли досі чомусь не відомий нам велотрек на який запустили всіх бажаючих покататися. Ну а ми, шо, дурні чи шо? Новенького ж теж хочеться. Поки шукали вхід побачили цікаву картину, яка примусила десять разів подумати «а чи треба воно нам?». Справа в тому,що на трек пустили м*яко кажучи не професіоналів і не вміючи їхати під нахилом ці красені сипалися в низ збиваючи локті, коліна та інших велосипедистів.

Проїхались і ми трохи. Спочатку було страшно, а потім навіть сподобалося. А сподобалося так, шо аж вирішили прийняти участь у змаганнях зі спринту

Дубінюк О.      34,17

Мороз І.           36,0

Розторгуєв Ю. 36,6

Крім трекових заїздів на території спорткомплексу було ще лупа різних змагань, та ми в них участь прийняти не встигли.

Щасливі як діти, ми проїхалися до ринку Барабашово де справили ще одну життєву потребу(купили запчастини на вел) і вирушили додому.

Comments: