П'ятий рік поспіль на початку літа славне містечко Переяслав традиційно збирає людей закоханих в циклічні види спорту, а саме - біг, плавання та велоспорт.  Назва «Слов'янська хвиля» на мою думку, є символічною та закликає слов'янські народи об'єднуватись не зважаючи на кордони, перешкоди та життеві негаразди.

З чим цей спортивний захід чудово справляється. В цьому році Хвилянами стали ще й громадяни Австралії та США. Що говорить про те, що «не все так погано в нашому домі». Тобто рівень якості змагань з кожним роком росте і розвивається і це, не аби як радує.

Отже почну з самого початку.

«Хвиляни» добре знають спорт клуб «Стайєр-Атлон» .

По-перше,  тим що голова клубу Панов Євген є одним з головних організаторів цього спортивного свята,.

По-друге,  своїми ЗАЛІЗН�?М�? представниками,  котрі постійно приймають участь у триатлоні.

Для одного з них ЦЯ хвиля була п'ятою!!!  Відгадайте про кого це я? Так-так, це - наш Фоєвцев Микола, котрий не пропустив жодної Хвилі, і з жодної не зійшов.

3 .06.2011.

В цьому році «стайер-атлонівці» також веселою компанією приїхали в Переяслав.  Одразу ж заїхали в клуб «Адреналін», пройшли реєстрацію і поїхали в гуртожиток одного з навчальних закладів міста, котрий за демократичну ціну погодився нас прийняти.

В вечері,  все в тому ж «Адреналіні»,  передстартовий брифінг  та «вареник -вечеря», а пізніше - ознайомлення з вело дистанцією.

Власне дистанція:

-          пливти  треба два кола по Канівському водосховищу(=1,9 км);

-          велосипедом їхали до міста, і з головної площі ще три кола що пролягали через кілька прилеглих сел (=90 км);

-          біг (моя улюблена частина)представляв собою чотири кола по п'ять км і одного трохи більшого за один кілометр(=21,1 км)

Загалом вся дистанція дорівнювала 113 км.

4 .06.2011.

Ранок. Сніданок. Ну і видвигаємось на берег водосховища де знаходився старт і перша транзитна. Власне кажучи  це місце старту було не для всіх учасників, адже бігуни естафетних команд стартували на другій транзитній зоні (в центрі міста).

Від нашого клубу була заявлена команда «Три Товстяка» у складі:  Панов Євген (плавання), Розумний Юрій (велосипед), Калюжний Роман (біг).

Індивідуально ж 113 кілометрів наважились подолати всього четверо Атлонівських осіб: Розторгуєв Юрій (Борки),  Фоєвцев Микола (Первомайский),  Дубінюк Олександр (Борки), Поливаний Валерій (Харків).

Просто за компанію пробігти півмарафон вирішив Пономаренко Олег (Борки).

На старті - не довга промова організаторів, хліб-сіль, молитва від батюшки, ну і попливли. Водичка тепла, погодка просто супер. Я, як відвертий «лапоть» в плаванні,  думав лише про  одне - хоча б не потонути.

О диво!!! Я не потонув, і на додачу з води не останній виліз, забігаючи в транзитку помітив посмішку Панова, котрий давно приплив та передав естафету Толстому. А вибігаючи з транзитки помітив Колю і Дубу, котрі вибігають з води.

Велосипед. Моєю метою було:

-          по-перше,  обігнати Толстого, що стартонув раніше;

-          по-друге,  не дати обігнати себе Дубі з Миколою;

-          по-третє, завершивши дистанцію та  залишити сили для бігу.

З чим я і впорався. Мені не завадило навіть пробите на початку заднє колесо і переднє за два кілометри до фінішу. Велике спасибі Толстому який пожертвував власним насосом коли мій зламався.

Хочеться сказати що вело дистанція далася всім чудово.  Я проїхав з часом який мене влаштував.  Дуба їхавший на самому фуфловому  китайському велосипеді (МТВ) обігнав спортсменів на козирних шосейниках,  які під час перегляду велодистанції косились на це чудо водопровідників з посмішкою та ухмилкою. Це ще раз доводить  - важливо ХТО на велику, а не ЩО під велосипедистом.

Толстий проїхав на байку так, що ввечері постійно повторював який він молодець! Правда, тільки всю сіль в магазині з'їв і бідних волонтерів дістав своїми несамовитими криками «СОЛ�?!!! Мне СОЛ�?!!!).

Коля Фоєвцев – без слів. Плавно, чітко, продумано, все як завжди - не перший і не останній.  Коля є Коля.

Біг, це була моя улюблена частина. Поставив вел у транзитрку, зняв шолом і вперед. Біглось  (не повірите) легко і весело (мабуть через те шо на велодистанції  так дістали постійні підкачки шин, що радість розставання з залізякою затьмарила  втому). 

На першому колі обігнав Олега Пономаренка котрий все добігав свій перший пів марафон. На другому колі зустрів Дубу, Колю, Рому.

Пробігаючи біля річки трохи освіжився, на розвороті (пункт харчування) завантажуюсь харчами та водою, приймаю душ з відра ну і побіг далі. Так і подолав всі чотири кола, постійно перекурюючи та освіжаючись.

Ну і ФІНІШ!!! УРА!!!! Почуття радості на фініші не з чим не порівняєш, несамовите щастя переповнює.

Зустрічаю фінішуючих Рому, Колю і Дубу. Фото на пам'ять. Все! Ми тепер як лопата – напівзалізні!

Хочеться подякувати організаторам за  таке чудове спортивне свято, волонтерам що сумлінно виконували свої обов'язки, товаришам спортсменам котрі на дистанції стали не суперниками, а друзями, та всим тим хто допомагав та підтримував нас.

Ах, мало не забув, я - закохався в триатлон!!! Так що, Переяслав, чекай на наступний рік!

Фото дивись ТУТ

Comments: