первомайский харьковская область

Первомайский Харьковская область

Athora Bruges Marathon 2023

"Што ж, сайт проплачено ще на рік,
 тому треба чимось його наповнювати..."
 Чесно кажучи, перебуваючи собі в закордонній: чи то нірвані, чи то прострації - особливо нічого не хочеться писати. Особливо в лонгрід форматі. Розкидала нас війна по країнам. Те про що мріялось та писалося раніше на сторінках нашого сайту: подорожі, нові країни, екзотичні старти, яскраві враження - якось миттю стало буденністю. Не для всіх, звісна річ. А для тих наших одноклубників, хто перебуває за кордоном України і користується європейською програмою тимчасового прихистку  від російської агресії.  Історія колись ще дасть оцінку - було це на користь спортклубу "Стаєр-Атлон", чи ні. Але така реальність військового часу. 
Хтось з нас в Австрії, хтось в Польщі, хтось в Данії, Німеччині, Англії, Бельгії...
Тепер ми лише слідкуємо за тренуванням друзів в додатку Strava. Іноді заздримо локаціям де вони тренуються. Але частіше, мабуть, сумуємо за компанією - краще б вдома, як раніше. В знайомих бур'янах, з перевіреними друзями... 
Трохи розповім про те як ми невеличкою українською компанією 15 жовтня 2023 року взяли участь в Athora Bruges Marathon 2023.
Катерина Маджид приїзджала на цей захід з Польщі. Аби стартувати в цьому місці, я з родиною проїхали через всю Бельгію з провінції Лімбург.
 
 
Взагалі ідея бігти марафон в Брюгге народилась у Катерини. Вона ще навесні зареєструвалась на нього і почала радитись у мене щодо тренувань. Так потихеньку я звикся з думкою, що раз я живу десь поруч (по українським міркам) з Брюгге, то було б непогано і самому там побувати. 
Але ж, на той час в мене тільки-но розпочиналась епопея з лікуванням. І як будуть розвиватись події з моїм здоров'ям прогнозувати не міг ніхто. 
Якщо хтось пропустив  серіал "Здоров'я IronPanova": на початку літа я в Бельгії переніс дві важкі операції. Одну на стегні (вставили залізний імплант в стегно і суглоб) і другу на хребті (декомпресія спиного мозку). Оскільки онкохвороба і операції потужно зачепили центральну нервову систему, то після операцій я тривалий час: 
- вчився шевелити пальцями, 
- вчився шевелити ногами,
- вчився сидіти,
- вчився вставати, 
- вчився стояти, 
- вчився пересуватись, 
- вчився ходити, 
- вчився крутити педалі... 
Чомусь і досі вчусь. Тому якихось планів щодо власної активності на будь якому спортивному заході, навіть не будував.
Але якось моя наполегливість в післяопераційної  реабілітації дала помітні плоди. А тут ще на початку осені донька приїхала до нас. І вона якось необережно вголос помріяла побачити Брюгге. Тож я швиденько заявив ії на півмарафонську дистанцію Athora Brugges Marathon, а сам заявився там же на Family Walk 8 км.
Я ще мало знаю Бельгію. Десь подобається, десь - байдуже. Але коли напередодні старту ми гуляли по центральній частині Брюгге мене потужно вразило це місто своєю фотогієнічністтю.
Тут кожен закуток, кожна вулочка, кожен дім просився на фотографію. 
Марафон в Брюгге проводився не перший раз, тож учасників зареєструвалось порядка 7 тис. Пару тисяч на основну дистанцію 42,2 км. Майже вся інша решта на 21,1 км. Майже, бо було ще з сотні три ходоків Family Run на 8 км. 
Передстартове вивчення протоколу виявило, що з України на основну дистанцію була лише Катерина Маджид.
На півмарафоні було з півдюжини українців, включно - Yana Panova.
 
На сімейну ходьбу Family Run протокол не оприлюднивали. Бо це була не соревновальна дистанція. А така собі прогулянка за враженнями, поки марафонці страждають на дистанції.
Вже не пам'ятаю скільки коштував стартовий внесок, але досить демократично.
За окрему плату замовлялись якісні футболки з цього івенту. Сам стартовий пакет включав лише номер, булавки, талони на їжу/пиво та якась рекламка. 
 
 
Забігаючи наперед, з марафонкою Катериною в Брюгге ми перетинулись лише два рази: на отримані номерів та перед стартом.
 
Бо в стислий час напередодні старту хотілось побільш поблукати по мальовничим вулочкам Брюгге. Насолодитись мальовничим містом, посмакувати чогось місцевого, зануритись в передстартову метушню.
 
 
Що ми і зробили родиною до самого темна. Тож свої 8 км по Брюгге я нашкандибав ще напередодні старту. 
 
 
 
 
Старт і фініш марафона в Брюгге знаходяться в різних місцях. Але по міркам міста - майже поруч. В очі кидались прикрашені місцевими прапорами фінішна зона. Нарівні з місцевими прапорами майорів і прапор України. Бельгія з початку російської агресії потужно підтримує Україну.
 
Мав би щось розповісти про трасу марафона, чи півмарафона, але нічого незнаю. Вони десь бігали та кружляли, як по історичній частині міста так і вибігали в сусідні містечка.
В центральній частині міста траса не дуже бігова - багато поворотів, бруківка, вузьки вулочки.
 
Щоб не утворювалась тіснява, старт для марафона та півмарафона давали хвилями.
 
Ходоки Family Walk відправились  на прогулянку через півгодини після основного старту.
 
За себе скажу, що я досі впевнено можу пересуватись лише з милицею. Тобто, можу і без милиці, але не впевнено. Мене поки ще штормить, коли ходжу. Дружина мою походку називає - "самба-ламбада" smiley
Тож на Family Walk я стартував з трекінговими палицями. Типа - скандинавська ходьба.
Проте, як би я не намагався швидко пересувати ноги, одразу опинився десь в аутсайдерах походу. Десь к середині дистанції проопероване стегно боліло вже нестерпно. Але те що трапилось на 5 км мене дуже як здивувало так і надало сил. 
 Уявіть собі, йдешь собі по дистанції, аж тут вказники приводять тебе до двері в якийсь заклад. Біля дверей грає хлоп на трубі, черга ходоків на вхід, черга в'яло просувається...
Виявляється, прямо за дверима, в фойє стоять офіціанти і розливають в бокали апперетив: вино або сік.
Чіпляєш собі бокальчик і рухаєшся повільно в черзі далі по коридору.
 Через деякий час, за наступними дверима опиняєшся в... столовій. Де тобі дають піднос і ти йдеш вдовж прилавка де тобі насипають чого побажаєш: смажена картопля, гуляш, м'ясо, салати, десерт, водичка...
Потім з повним підносом сідаєш за стіл і... їсиш. 
Яка там дистанція, які змагання - час поїсти та поспілкуватись з колегами по Family Walk.
Оце я розумію пункт харчування!
За неспішним обідом на дистанції трохи поспілкувався з сімейною парою бельгійців. По прапору на номері вони помітили що я з України.
Звісно, розмова про війну... Також як і ми, вони нерозуміють чому росія почала війну. Вважають це проявом дикого варварства. Підтримують і переживають за Україну. 
Я повідомив що в мене донька наразі біжить півмарафон. Вони сказали що їх син теж біжить марафон.
Попри те що більшість в столовій нікуди не поспішали, я всеж швиденько пообідав та відправився далі до фінішу.
Треба сказати, що цей гастрономічний пітстоп був дуже доречний - і нога трохи відпочила і сил додалось.
Єдине, після гастро-пітстопу вже не було толпи Family Walk. Тож за розміткою дистанції треба було дивитись вже самому. Але все одно трохи блуканув перед фінішем та небагацько находив зайвого по вулицям Брюге.
Останій километр походу я долав з українським прапором на плечах. Це той прапор, що я колись витягнув в Ізюмі з купи сміття, куди його викинули рашисти. Тоді я його виправ і він тепер зі мною мандрує по Європі, як і лялька-мотанка з розбомленої школи в Ізюмському районі.
 
Трохи згодом фінішувала і Яна. Це був ії другий півмарафон в житті. Гадаю, не останій.
 
Нажаль, мені було не дуже добре після "походу", тож фінішу Катерини я не дочекався.
 
Завдяку он-лайн трекеру я бачив, що вона молодчинка і біжить по трасі на прогнозований час.
В мене і сумніву не було, що цей марафон вона подолає гідно.Так воно і сталось. 
 
Ось такі пригоди трапились у нас в далекому від рідної домівки Брюгге.
Де б ми не жили/були/стартували, ми все одне душою та думкою десь вдома, поруч з друзями зі "Стаєр-Атлону".
Тому і з'явився цей звіт. Впевнений - не останній.
Панов Євген©жовтень, 2023

Comments:

Последнее обновление 27.10.23 15:26  
?нтересная статья? Поделись ей с другими: