Первомайський Харківська область

Поки пам’ять зовсім не скисла треба заархівувати спогади о марафоне в Порту.

Або тому що два роки в Європі не бігав, або тому що само Порту дуже вразило, но від марафону в захваті залишився. Категорично рекомендую внести його у свій шорт-лист. Не пожалкуєте.

Тому, хто відразу повірив мені на слово можна вже реєструватися на наступний.

Кому гучних заяв замало, читати далі. Но попереджаю, буде багато спойлерів. Не тільки розкажу, а й покажу що чекає кожного учасника.

У нас кожні змагання зі своєю родзинкою. За що любимо кросфіт?! За довгі страждання, за помирання на вправах, за вдих полегшення на фініші, за можливість наприкінці проста впасти на мати і страждати далі но вже нічого не роблячи. От за це все.

А ще за бонуси. Три-п'ять днів після твоє тіло "дякує" за участь в цих кумедних конкурсах. Болить усе, більш-менш від рівня підготовки. Але треба жити далі, працювати. І пересуваєшся по міру ти такий з страждальницьким обличчям та посмішкою у куточку рота та десь в мріях сподіваєшся вляпатися в ще одну таку ж авантюру. Розумієте шо це за кохання?! Ні? Ну той і добре! Наш садо-мазо гурток ніколи не буде порожнім, так що є для кого проводити.