Первомайский Харьковская область

Саме тупе що зараз можна робити це нічого не робити. Тобто просто чекати, коли це все закінчиться. Обов’язково скінчиться. І обов’язково на нашу користь. Но, треба постійно кувати великі та маленькі перемоги й на фронті та в тилу.

З перших днів війни ми (актив клубу), як і більшість знайомих спортсменів при справі. Хтось воює, хтось волонтерить. Всі працюють ради одного - жити так, як подобається, а ні так, як хочуть нав’язати русофашисти. Тому, якщо за планом був трейл “Западня”, то ми його і проведемо.

Як то кажуть - на зло ворогам. 

 Копирсаючись в архівах Першої світової війни  я натрапив на той факт, що дехто з солдат мобілізованих з села Роздолля, вказував в карточках подвійну назву свого місця проживання.

 А конкретно : «Раздолье-Солонцы», або ж просто – «Солонцы». І згадав, що десь я вже зустрічав цю назву - Солонці.  Порившись у власному архіві знайшов сканкопію  архівної довідки з роздольскої бібліотеки.  

Довідка явно була написана ще за радянських часів, та мала безліч фактологичних помилок. Але для дослідника історії люба інформація важлива, бо дає привід для аналітичної праці.

Поки пам’ять зовсім не скисла треба заархівувати спогади о марафоне в Порту.

Або тому що два роки в Європі не бігав, або тому що само Порту дуже вразило, но від марафону в захваті залишився. Категорично рекомендую внести його у свій шорт-лист. Не пожалкуєте.

Тому, хто відразу повірив мені на слово можна вже реєструватися на наступний.

Кому гучних заяв замало, читати далі. Но попереджаю, буде багато спойлерів. Не тільки розкажу, а й покажу що чекає кожного учасника.

У нас кожні змагання зі своєю родзинкою. За що любимо кросфіт?! За довгі страждання, за помирання на вправах, за вдих полегшення на фініші, за можливість наприкінці проста впасти на мати і страждати далі но вже нічого не роблячи. От за це все.

А ще за бонуси. Три-п'ять днів після твоє тіло "дякує" за участь в цих кумедних конкурсах. Болить усе, більш-менш від рівня підготовки. Але треба жити далі, працювати. І пересуваєшся по міру ти такий з страждальницьким обличчям та посмішкою у куточку рота та десь в мріях сподіваєшся вляпатися в ще одну таку ж авантюру. Розумієте шо це за кохання?! Ні? Ну той і добре! Наш садо-мазо гурток ніколи не буде порожнім, так що є для кого проводити.