Первомайський Харківська область

Щось таке особливе писати немає настрою, але є бажання констатувати той факт, що Слобожанський дуатлон відбувся 19 рік поспіль. Це насправді досить вагоме для нас досягнення, але на фоні життєвих подій не дуже щось героїчне. Провели та провели. Замкнули черговий цикл, вписали в історію, на цьому все. Дякуємо як завжди всім хто долучився до участі і як учасник і як волонтер. Ну і звісно дякуємо ЗСУ за можливість.

Далі вас чекає невеличкий фотоальбом, протокол змагань та суха статистика.

Поки є можливість, будемо проводити. Тем паче, за спиною вісімнадцять років дуатлонів, зробимо і дев'ятнадцятий.
Засновник події Євген Панов зараз в рядах ЗСУ захищає наш спокій, тому замість Біляївки знов повертаємо змагання як і у 2020р в Первомайський.
Запрошуємо взяти участь всіх бажаючих. Буде як завжди спекотно, атмосферно і звичайно драйвово.

Ну і так. У вашій скарбничці це буде ще одне змагання під час воєнних дій в країні. Віримо і допомагаємо ЗСУ за цю можливість.

По перше. Цьогорічна Западня стала можлива лише завдяки героїзму ЗСУ. Хтось віддавав своє життя поки ми бігали, і це треба не тільки розуміти, але і залишити у своїй голові назавжди. Героям Слава!
По друге, сами учасники зробили цей старт. Багато хто ставив під сумнів розумність та безпеку заходу, але ті, хто знайшов в себе відчайдушність та мужність взяти участь тепер можуть все життя цим пишатися. Так, це був перший і поки ще єдиний живий старт в прифронтовому місці. Хто біг довгу дистанцію сповна відчув близькість фронту. Бо канонада у Балаклійському напрямку була в цей день особливо потужна.

Без винятку, історична спортивна подія для Слобожанщини. Дякуємо вам за участь.

Саме тупе що зараз можна робити це нічого не робити. Тобто просто чекати, коли це все закінчиться. Обов’язково скінчиться. І обов’язково на нашу користь. Но, треба постійно кувати великі та маленькі перемоги й на фронті та в тилу.

З перших днів війни ми (актив клубу), як і більшість знайомих спортсменів при справі. Хтось воює, хтось волонтерить. Всі працюють ради одного - жити так, як подобається, а ні так, як хочуть нав’язати русофашисти. Тому, якщо за планом був трейл “Западня”, то ми його і проведемо.

Як то кажуть - на зло ворогам. 

 Копирсаючись в архівах Першої світової війни  я натрапив на той факт, що дехто з солдат мобілізованих з села Роздолля, вказував в карточках подвійну назву свого місця проживання.

 А конкретно : «Раздолье-Солонцы», або ж просто – «Солонцы». І згадав, що десь я вже зустрічав цю назву - Солонці.  Порившись у власному архіві знайшов сканкопію  архівної довідки з роздольскої бібліотеки.  

Довідка явно була написана ще за радянських часів, та мала безліч фактологичних помилок. Але для дослідника історії люба інформація важлива, бо дає привід для аналітичної праці.

Поки пам’ять зовсім не скисла треба заархівувати спогади о марафоне в Порту.

Або тому що два роки в Європі не бігав, або тому що само Порту дуже вразило, но від марафону в захваті залишився. Категорично рекомендую внести його у свій шорт-лист. Не пожалкуєте.

Тому, хто відразу повірив мені на слово можна вже реєструватися на наступний.

Кому гучних заяв замало, читати далі. Но попереджаю, буде багато спойлерів. Не тільки розкажу, а й покажу що чекає кожного учасника.

У нас кожні змагання зі своєю родзинкою. За що любимо кросфіт?! За довгі страждання, за помирання на вправах, за вдих полегшення на фініші, за можливість наприкінці проста впасти на мати і страждати далі но вже нічого не роблячи. От за це все.

А ще за бонуси. Три-п'ять днів після твоє тіло "дякує" за участь в цих кумедних конкурсах. Болить усе, більш-менш від рівня підготовки. Але треба жити далі, працювати. І пересуваєшся по міру ти такий з страждальницьким обличчям та посмішкою у куточку рота та десь в мріях сподіваєшся вляпатися в ще одну таку ж авантюру. Розумієте шо це за кохання?! Ні? Ну той і добре! Наш садо-мазо гурток ніколи не буде порожнім, так що є для кого проводити.