Прийшов час більш розгорнуто висвітити тему того, що я колись назвав Пішомандри. Звіть це як хочете - оздоровча ходьба, піший туризм, піша прогулянка. Суть справи це не міняє. Але у цієї справи виявляється є цікаве історичне підґрунтя, яке свого часу сколихнуло американців піднятись з дивану та спочатку просто ходити для здоров’я, а потім бігати марафони, тріатлонити і т.д

 Тож, поки знов сідайте зручніше на диван та почитайте те що я вам розповім. Бо потім зарядитесь ідеєю та підете куди очі дивляться.

Вся ця історія з традицією Wandelen в Бельгії, яку бігло описав минулого разу  в статті про Пішомандри, має цікаве коріння. Те що пішомандерів запускають на більшості тутешніх бігових забігах - то одне. Є велика кількість заходів чисто для ходоків. Самі культові називаються Кеннеді-марш. Аж тут і є цікава історія.

Виявляється вся ця движуха з початком марафонського буму в Америці і всьому світі (книги "Біг з Лідьярдом", «Аеробіка» Кеннета Купера і т.п.) на початку 60х років має певні коріння. А легенда така....

1960 року на найстарішому у світі Бостонському марафоні фінішувало всього... 35 осіб, а Нью-Йоркського та інших популярних нині пробігів не було і в проекті.

Легенда

Одним з головним пунктів своєї передвиборчої програми на пост президента США Джон Ф. Кеннеді зробив завдання - покращити здоров'я нації. Програма назвалася «Нові рубежі» (New Frontier).

У грудні 1960 року, відразу після перемоги на виборах, Кеннеді написав для журналу Sports Illustrated статтю під назвою "М'якотілі американці" (The Soft American), в якій попереджав про негативний вплив на здоров'я гіподинамії, зумовлену проникненням машин та автоматизації у всі сфери життя.

Одна з найвідоміших ініціатив Кеннеді став заклик «пройти пішки 50 миль (~80 км) та продемонструвати, що американська нація, як і за часів Лінкольна – нація сильних тілом та духом людей».

Першими на заклик відгукнулася група офіцерів морської піхоти США, які наприкінці 1962 подолали 80 км за 20 годин.

Навесні 1963 року на марафоні Бостона фінішувало вже 127 осіб. Процес пішов.

Традиція

Ініціатива Кеннеді спонукала ходити, бігати та взагалі займатися своїм здоров'ям не лише американців. Навесні 1963 року «Марш Кеннеді» вперше пройшов у голландському місті Сіттард. Цей захід проводиться досі вже понад 60 років, збираючи щороку кілька тисяч учасників, які саме ходьбою долають 80 км. "

Кеннедімарш - це 80-кілометровий піший маршрут, який потрібно пройти за 20 годин. Цей марш названий на честь президента США Джона Ф. Кеннеді (1917-1963) і щорічно організовується в багатьох нідерландських містах.

Кеннедімарш зазвичай починається ввечері, тому учасники йдуть переважно вночі, а потім повинні дістатися фінішу не пізніше другої половини дня наступного дня. Одне з небагатьох правил полягає в тому, що марш має бути завершений пішки, тобто не дозволяється бігти або використовувати транспортні засоби.

Кеннедімарш у Сіттарді також проводиться як швидка ходьба. Він починається о 5 ранку і проходить за маршрутом через Нідерланди та Бельгію.

У Бельгії дуже популярний 100-кілометровий De Dodentocht (Марш смерті). 

Марш смерті - це піша хода, організована в бельгійському муніципалітеті Борнем та його околицях, яка розпочинається щороку у другу п'ятницю серпня.

Мета Маршу смерті - пройти 100-кілометрову дистанцію через провінцію Кляйн-Брабант протягом 24 годин. Захід не є змаганням, і, як, наприклад, у випадку з Маршем Кеннеді, для більшості учасників фініш є самоціллю.

Марш Смерті дуже масовий захід. Стартує понад 11 тис.учасників! Подивиться лише на статистику заходу за останню дюжину років.

Існує клуб тих хто фінішував понад 30 разів на Dodentocht!

У Німеччині та Австрії подібні заходи на дистанції 100 км організовують у кількох місцях під назвами MegaMarsch і Mammutmarsch.

Ідея розширити свої фізичні можливості ходьбою можна порівняти з іншими культовими ідеями. Це як пробігти марафон 42,2 км, або подолати залізну дистанцію Ironman в тріатлоні.

Та не менш цікаво в рамках цієї ідеї пройти, наприклад - 15, 21, 42, 50 км … Пройти, фінішувати та пишатись цим до кінця життя.

Ось така собі легенда. Народ з задоволенням не тільки бігає, а і - ходить. Беріть на озброєння та ходіть на здоров’я.

Власний досвід

Ходьбу обов’язково треба використовувати в якості реабілітації після хвороби або поранень. Нового наче нічного немає. Проте є приваблива ідея з кожним кроком розширити свої можливості. Тут все чітко і просто - дистанція і ти.

З минулого року після операцій я «ходжу як не в себе». Спочатку вчився ходити взагалі. Починалось все з десятків метрів. Далі - більше. Наполегливість та терпіння дають плоди. Мрія пройти марафон стимулює піднімати дупу з дивану та майже щодня шкульгати свої тренувальні километри.

Ось-о, нещодавно в рамках якогось місцевого трейла подолав пішки 18 км своєї пішоходної дистанції. Та мабуть більш ретельно ніж бігуни розгледів ті красоти що були на дистанції 

Результат? На пішохідних стартах не фіксують час. Головне щоб ти подолав намічену дистанцію та фінішував. Фінішна медаль тому свідчення. Я поки що ходжу з палками для скандинавської ходьби. Так, це можна. Чому б ніт?

Долай те на що спроможний і відчувай себе героєм! Для тих хто заряджений на перфекционизм глобальна ціль максимум - тест для морських піхотинців США: 80 км за 20 годин, або 100 км за добу.

Колись у мене була ідея фікс пішки дійти з Харкова до рідної Біляївки (105 км). На власних ногах відчути як наші пращури ходили пішки в губернське місто. Але хвороба завадила. Проте, може колись і ця мрія реалізується.

Наразі в Україні активно просувається тема скандинавської ходьби. Я і сам неодноразово ходив з палицями та брав участь в змаганнях зі скандинавської ходьби (Nordic Walking).  Проте, як розвивається в Україні скандинавська ходьба мені не сподобалось. Бо ідеологи скандинавської ходьби (Nordic Walking) вимагають певну техніку роботи палицями, самі змагання заточені на швидкість подолання дистанції і нема ніякої ізюминки в тому щоб ходити з палицями. Такої як - долати відстань і випробувати себе. А сама  спільнота "скандинавів" мені здалась надто комерціалізованою. Більш нагадує сектантство, чим просто заняття здоров’ям.

Але не обов’язково пішомандрити на змаганнях. Зараз море можливостей змагатись з собою за допомогою фітнес-додатків в смарт-годинниках та смартфонах тощо. Це і щоденні подолані кілометри, і набрані за день кроки. Все просто і корисно для здоров’я.

 Якщо є сили та можливість то - бігайте. Але то інша історія та не менш цікава мотиваційна легенда.

Панов Євген©липень,2024

Comments: