Чтобы молодость продлить,

Не бояться старости,

Не болеть и не хандрить,

�? не знать усталости,

Чтобы сон и аппетит

Был всегда отменный,

Чтоб иметь цветущий вид -

Сделайтесь спортсменом!

(с) Ольга Фадеева

Вже декілька років поспіль наш клуб у кінці серпня традиційно їде в славне містечко Слов’янськ, яке люб’язно зустрічає людей закоханих в біг, тих, хто веде активний та спортивний спосіб життя. І весь цей захід має назву – «Встреча друзей».

Стоячи біля пам’ятника «Артему», в котрий раз впевнився в тому, що нам дуже пощастило жити в такому мальовничому краї. Саму лавру мі звісно теж відвідали, але я утримуюсь від опису для того, щоб не розпалювати міжрелігійний конфлікт.

І ось Слов’янськ, який зустрів нас дзвінким голосом спортивного коментатора Василя Хандоги, який лунав звідусюди.

Недовга прогулянка центром міста, перекритого для руху автотранспорту та подарованого на один день легкоатлетам, і ми вже відправляємо своїх перших учасників Кірюху та Віталика, яким треба подолати дистанцію у 500 м.

Хлопці виходили на старт з гідно піднятою головою та виглядом бувалих ветеранів:):)
Ну, і побігли!
Через декілька хвилин, зустрічаємо переможця! Хто ж це? Правильно – Сєдих Кирил. Мо-ло-де-ць!

 
А ось і Тимченко з вічною посмішкою на обличчі добігає останні метри. Ну що казати? Молодці!

 
Та час летить невпинно і Настя з кожною секундою хвилюється все більше й більше. Ех, як же мені це знайомо… У всіх нас був колись перший старт. Ось і Настя натхненна нашими розповідями, готується зробити перший крок, який, я сподіваюсь, стане початком довгого шляху. Хвилювання – пусте! На мою пропозицію пробігти поруч вона відповідає категоричним «Нет!». Це її старт, її бій. І в підкоренні дистанції Настя не потребувала допомоги.
На старт… Марш!
З перших кроків Настя взяла непоганий темп для людини, яка почала бігати місяць назад. На другому-третьому кілометрах він, звісно ж знизився, але вона, як справжній воїн, боролась з своїм болем та втомою. Фініш – радість, щастя! Побачивши фінішну арку, Настя вже не бігла, а летіла до неї.

Попри все, я вважаю, що ти зробила подвиг. В першу чергу для себе. Хай і не першою прибігла, а все ж таки перемогла, перемогла найголовнішого свого супротивника, саму себе.

 
  Кожен, хто виходить на старт – вже переможець. Не зважаючи на те, яким фінішує.
Процитую слова відомого боксера Евендера Холіфілда: «Занимаясь спортом всю жизнь тебе не о чем жалеть, даже если ты не стал чемпионом мира, ты всё равно стал лучше, чем был».

 
  Ну, і ось останніми виходять на старт чоловіки, дистанція 5 км. Майже всі знайомі обличчя: ось Петрович розминається (думаю хоч би перше коло в його темпі пробігти); а ось і Панов з кимось розмовляє просуваючись в перші ряди для того, щоб зайняти своє місце в біговому пелотоні. Ееех, все як завжди, як вдома.
Основна маса – це наші молоді ветерани, які будь-якого молодого та зеленого заткнуть за пояс.
По дорозі до Слов’янська Панов розповів історію з першого дуатлону, який виграв �?гор Гримайло. Так от, після фінішу хтось з молоді казав йому: «Євген Олексійович, я й не думав, що той «дідок» так на велику вкручує, в мене не було жодного шансу його наздогнати». До чого це я. Де зараз ця молодь? А той «дід», який 10 років тому так вкручував – зараз, вкручує ще краще, а бігає й того швидше. Безмежно поважаю наших ветеранів!

На старт. Марш!

  З традиційним «Ура!!!» починаємо бігти. Придивляюсь і… ось він, ось той, хто по дорозі до Слов’янська казав мені, що зараз у нього, нажаль не вистачає часу для повноцінних тренувань. Ось він – попереду. Здогадались хто? Звісно ж – Євген Олексійович. Оце думаю, якщо ви без нормальних тренувань так бігаєте, то що ж буде якщо…? Жах:):)
  Ледве наздогнав на третьому колі Євгена, при цьому так наковтався повітря, що ефект «свіжості морозного повітря в легенях» тримався ще дуже довго.
Фініш! Ура! Добігли! План виконано, товариші пролетарії:)

  Залишилось найприємніше – церемонія нагородження, перед якою був святковий концерт з художніми номерами в виконанні місцевої творчої молоді.
Ми з нетерпінням чекали на нагородження нашого одноклубника Кирила, який зайняв перше місце на дистанції 500 м. От якби йому ще говорити навчитись:):) коли ведучій простягнув йому мікрофон для того, щоб Кірюха, як переможець сказав декілька слів, він обмежився коротесенькою фразою… Ех… Толстий, навчив дитину «поганому»:):):) Жартую!
Кірюха, ти бігай, а говорити ми за тебе будемо:)

По дорозі додому все ж таки вирішили, перший раз за декілька років, зупинитись на солоних озерах, щоб поплавати та «на халяву оздоровиться», ну і смачнючій кавунчик привезений зі Слобожанщини з’їсти.

Фото на пам’ять і до зустрічі через рік. Бувай, Слов’янськ!

Організатором, дякую за свято.
Друзям, дякую, за те, що скрасили це свято.

Більше фото з поїздки до Слов′янська

Comments: