З самого дитинства мріяв бути великим та сильним. Передивляючись сотні разів дешеві фільми з Вандамом та Шварцнегером, з Сталоне та Лунгретом, хотів бути схожим на них, в моїх очах вони були героями з великої букви. Але щось шепотіло в голові: «Ти таким ніколи не будеш, навіть не пробуй, в тебе нічого не вийде». Отак двадцять років і не пробував. Зараз розумію навіть чому. Соромно було, відсутній був власний приклад вчителів фізкультури, які чомусь завжди були сильнопитущими пузанями з поперосочкой в зубах, потрібен був товчок, щоб показати вектор руху в правильному напрямку. Та розповідь не про це.

Одже наглості я набрався, а орган відповідальний за сором в мене деградував, тож можна втілювати свої мрії в життя.

До чого це я?

Так от…

Біг, велоспорт, плавання все це дуже чудово, це здоров’я, витривалість, швидкість, але чи сила? Питаннячко так?

Ну і ось в житті з’явився пауерліфтінг, що це і з чим його їдять вам підскаже всезнаючий Googl.

Пауерліфтінг на мою думку для розвитку сили кращого виду спорту і не знайдеш, і я вирішив себе спробувати  в ньому.

Ех, подобається мені один вислів: « Кто хочет ищет способы, кто нет - причины».

Ой, щось мене знову заносе… Продовжую!

Первомайський марафонський жим став своєрідним товчком для більш серйозних занять в цьому напрямку. І ось на носі намічаються ще одні змагання, а саме «Кубок м. Харкова з пауерліфтінгу в жимі лежачі», про які я дізнався від свого друга Найденко Вадима, який серьйозно займається силовим спортом і на пів ставки являється моїм тренером, за що йому велике спасибо.

Ах да, хочеться упрікнути товарищів Первомайців, які тему на форумі створили, а відписуватись там не хочуть. Хоча про змагання знали. Так от, наступного разу повідомляйте, що, коли і де проходитиме, Борковчани залюбки складуть вам компанію та приймуть участь в спортивних змаганнях.

Заздалегідь обговорив з товаришами цю тему, вирішили їхать тим же складом, що й були на «марафонському жимі» плюс взяли ще одного друга Олександра, який на жаль в останній момент відмовився прийняти участь, та перекваліфікувався з учасника на вболівальника.

Ну і ось, сьома ранку, неділя, на вулиці чудова морозна погода і Бірківська команда в складі Найденка В., Колесника О., Кліменко П., Розторгуєва Ю. та Василенко О. прямує в першу столицю на зустріч пригодам.

Не довга поїздка автомобілем і на моє велике здивування GPS з першого разу довів нас до ДЮСШ №9. Ех, біда… так не цікаво, треба буде дати на регулювання його Фоєвцеву Миколі...

Так ось…

ДЮСШ №9 – зайшовши туди перші мої слова були: «Я б тут жив!». Спортзал був чудово укомплектований, мені, звикшему тренуватись в приміщенні з обшарпаними стінами та залізобетонною штангою, це місце показалось раєм. Там зустрічаємо Первомайську команду в складі Ільїнської М., Гайдара В, Некулінка Р., Рябущенко Д., яких привіз їхній тренер Індиков О.

Скинувши тягар у вигляді рюкзаків та верхнього одягу в роздягальні прямуємо на реєстрацію. Я багаторазово проходив цю процедуру на бігових змаганнях, тут відверто розгубився.

Зважування, заповнення якихось бумажок, видача «бігунка», замовлення стартової ваги, вобщім, щоб не затягувати розповідь, моє незнання лягло на плечі товаришів, яких я достав постійними розпросами, а що? а як? а де?  Та просто взірвав мозок Вадиму, який за нас, як за дітей, вирішував організаційні питання. Ну що ж, не судіть сурово, це ж тільки наші перші кроки.

Відкриття змагань, на диво не затягнута промова, ну і вперед.

Першими виступала група спортсменів легких вагових груп, потім 10-хв перерва, середньоваговики, ще 10 хвилин і важковаговики.

Ну ось і на помост виходе Ільїнська Марія, маленька тендітна приваблива дівчина, яка займається таким складним і важким як для дівчини видом спорту – пауерліфтинг.

Я з завмиранням серця дивився, як вона над собою підіймала здоровенну залізяку під назвою штанга. Та що я, мабуть всі присутні затамували подих, коли вона виконувала вправу, адже в той момент тиша настала така, що чути було, як пролітає муха. І ось, через декілька секунд, зал просто вибухнув оплесками після того, як Марія все ж вижала штангу вагою відсотків на 10 більше за її власну вагу. Молодець!

І ось черга підходить до середньоваговиків, якщо можна так виразитись. В середній вазі виступали два моїх товариша Кліменко Платон та Найденко Вадим, з первомайців Ніколенко Роман та Рябущенко Дмитро .

Ну і полетіли, бридкий запах нашатиря літає в повітрі, і лише посмішки гарненьких дівчат наповнюють світлом і радістю цей безсонячний день.

Вадим з Платоном відпрацювали з повною викладкою, але нажаль через хвилювання в третьому підході не показали результат, на який розраховували.

Ну от і прийшла моя з Олексієм та Василем черга. Хлопці виступали в ваговій категорії до 93кг, я в ваговій до 105кг.

Перший підхід я якось з хвилюванням підійшов до лежака, озирнувся, побачив палаючі очі товаришів та почувши слова підтримки з легкістю беру першу вагу. Олексій та Василь теж легко долають цю першу перешкоду на шляху до призових місць.

Другий підхід.

З Гамлетовськими думками в голові підхожу до помосту, в смислі : «Быть или не быть» тобто «Пожму или не пожму, вот в чем вопрос». Але подивившись на щиру посмішку Марії я просто був змушений взяти цю вагу, щоб не розчаровувати таку гарненьку вболівальницю, яка всю Бірківську команду підтримувала і виступила нам в ролі легального допінга.

Так от , у другому підході ми відпрацювали теж пречудово. Олексій навіть казав, що другий підхід навіть легше пішов аніж перший.

Ах да, не маю права це замовчувати. Скажу, що другий підхід мені зарахували з рахунком 2:1 через порушення правил змагань.  Я, не дочекавшись команди судді, зафіксувавши вагу, зразу ж сам поставив штангу на стойки. От чесно забув, що все треба робити по команді, звичка так сказать.

Ну і третій підхід.

Я починаю, вихід на помост, і вперед. Беру замовлену вагу і вже встаючи з лежаку чую коментар диктора «Вес не взят», я технічно неправильно виконав вправу, але ж виконав! Ну якщо чесно, мене це аж ніяк не засмутило, адже я не за перемогою їхав. В третьому підході штанга на жаль не підкорилась і Олексію.

Ну і сама приємна частина. Тобто нагородження, на яке ми не збиралися залишатися, але якась невідома сила нас туди затягнула. Хоча… Чому ж невідома? Навпаки дуже відома, на ім’я Вадим, той що Найденко, він дуже хотів поздоровити з перемогою своїх харківських товаришів.

Нагородження проходило в теплій товариській обстановці, куча вагових категорій, куча призових місць та сотня посмішок. Нагородили першою Ільїнську Марію, яка в ваговій категорії до 47 кг зайняла перше місце.

Некуленко Р. перший в своїй (не пам’ятаю) ваговій категорії.

Рябущенко Д. третій в своїй вазі.

Гайдар В. перший в ваговій до 93кг.

Ну і ось наступають приємні несподіванки.

Кліменко Платон перше місце в ваговій категорії (кажись до 79кг). Ура!!! Борковчане в шоці! Радість, крики підтримки, поздоровлення!

Прислухуємося, що каже суддя і чуємо прізвище Найденко. Ура! Ще одне призове місце за Борками, в своїй вазі третій.

Поздоровляємо Вадима і вже збираємось покидати даний заклад і «О, чудо!».

В ваговій категорії до 105 кг  друге місце зайняв Розторгуєв Юрій.

Ну… чесно не очікував… приємно…

Ми всі молодці!

Все!

P.S. А мораль сєй басні такова:

«Тренироваться, тренироваться и ще раз тренироваться, товарисчи! �? у вас все получится!»

Comments: