Цьогорічний кросфіт пройшов лише за участю легкоатлетів. Розбавити компанію не долучились ні інші види спорту, ні дорослі. З одного боку було добре. Змагання не затяглись і інвентарю вистачило.
З іншого, погано. Хоч спорт в місті існує, но більшістю він ховається по залах. Фідбек від цього для популяризації ЗОЖ майже ніякий. Карантини та війна зробили дитяче навчання якимось фарсом. Багато батьків пустило все на самоплив. Буде як буде. В підсумку, кількість підлітків які пусто вештаються містом зашкалює. В них немає не цілей, не гарних орієнтирів. Набирає популярність куріння та випивка. Трохи нагадує депресивні дев'яності.
Тому як ніколи зараз важливо забрати їх з вулиць та долучити до доброго ставлення до спорту та й життю в загалі. Змагання й тренування на вулиці це гарна реклама. Чому ви її уникаєте погано розумію. Знаю по собі. Під час занять люди підходять, цікавляться та питають. Іноді просто дивляться як телебачення. Потім, працює сарафанне радіо. Дітей вже давно не ходжу не шукаю по школах. Вистачає. Другого тренера б, бо інколи не впораюся поодинці. Такі справи.
Що по змаганнях!
Другий рік долучаю і наймолодших вихованців. Для них все виглядає як смуга перешкод. До десятка вправ, все по тридцять разів. Виконавши першу переходиш до наступної й т.д. Перед початком подаєш асоціацію з комп'ютерною грою і питань не виникає. Тут стрибають, тут підіймають. Рівень за рівнем просуваєш себе до фінішу.
Важливо лише придумати вправи як можна простіші за технікою виконання. За якістю поспішаючи тут особо не слідкують, а травм звичайно нам не потрібно.
Просто - не значить легко. Пихкали, кректали, потіли. Все як потрібно було бути.
Чому на наших змаганнях ніколи не буде аншлагу?! Тому що люди бачать що це важко. Тут тіло кожної секунди кричить розуму - зупинись.
Тут комфортно лише на фініші, коли розпластався на маті. Звичайно, багатьох це зупиняє. І це нормально. Ми всі такі були. Но тренування нас змінюють. На кращих. Бути такими постійно ціль життя.
Радий бачити гарні зміни в учнях. З кожним роком додають в фізухе, завзятості, самодисципліні. Мотивують один одного, стають прикладом для молодших. Звичайно, постійно є куди рости. Тому, вважаю, кращих кондицій треба достигати в зрілому віці, коли тіло та розум сформовані так готові пізнати свої межі. Закінчити свій любительський спортивний шлях у двадцять чи тридцять років це велика тупість.
Нас тут невеличка купа дідуганів власним прикладом намагається донести що спортивне життя існує в будь-якому віці. Тож робить важки вправи та буде вам щастя.
Під час змагань проходив збір для 123-у Куп'янському батальйону ТрО. Надонатили 4240 грн. Від військових всім добродіям подяка, хоча звичайно більша їм за можливість змагатися.
Як завжди, призери та переможці отримали корисні та смачні призи від компанії Терра. Подяка їй за багаторічну співпрацю та підтримку.
І раз руки погодились написати звіт, відразу трохи розповім про нашу участь в другому Zhykhor Sand Run. Тем паче, що він проходив як раз на наступний день після кросфіту. Ага, бігати з крепатурою те ще задоволення.
Насправді ломка в тілі хоч і відчувалася, но дуже не заважала. Бо чого крехтіти, коли бомбезна погода, гарний ліс, та справжня бігова тусовка навколо.
Змагань в нашій області майже немає. Якщо щось проводиться, це дуже камерно і звичайно не офіційно без будь-якої реклами. Щось на кшталт зібралися невеличкою групою, побігали разом, швиденько розбіглися.
Змагань ДУЖЕ не вистачає. При тому, що в сусідніх областях проводяться і дорослі й дитячі чемпіонати. А ще, стало бракувати місць для тренування. Це майже хоронить атлетику в області. Провідні спортсмени повиїжджали хто за кордон, хто ближче до Заходу. Звичайно, багатьом зараз важко, тому залишається лише триматися і щось робити самим. Прорвемося.
Дистанції були не дуже великі. 1 та 2 км для дітей, 5 км для дорослих. Але піщаний ґрунт звичайно додав складності.
Було корисно позмагатися з іншими, бо наші місцеві розбірки майже передбачуванні. Як підсумок, призов хоч і назбирали, але не всі. Бо було з ким конкурувати. І це добре.
Радий був бачити малечу з Балаклії. Пережили жахіття, з тренуваннями зараз не все добре, але поступово рухаються намагаючись жити як раніше. Це їх перший виїзд. Добре що теж з медалями. Буде зайва мотивація.
Старт також проводив збір на користь ЗСУ, бо без цього зараз ніяк. Дякуємо всім причетним за можливість разом побігати та вже чекаємо від організаторів наступного, третього Жихоря. Не пропустимо цю подію точно.
Comments:
Додати коментар...
