Обличчя багатоборства

У нас кожні змагання зі своєю родзинкою. За що любимо кросфіт?! За довгі страждання, за помирання на вправах, за вдих полегшення на фініші, за можливість наприкінці проста впасти на мати і страждати далі но вже нічого не роблячи. От за це все.

А ще за бонуси. Три-п'ять днів після твоє тіло "дякує" за участь в цих кумедних конкурсах. Болить усе, більш-менш від рівня підготовки. Але треба жити далі, працювати. І пересуваєшся по міру ти такий з страждальницьким обличчям та посмішкою у куточку рота та десь в мріях сподіваєшся вляпатися в ще одну таку ж авантюру. Розумієте шо це за кохання?! Ні? Ну той і добре! Наш садо-мазо гурток ніколи не буде порожнім, так що є для кого проводити.

Доречи, дорослих в цьому році побільшало, особливо жінок. Будемо скоро квитки продавати за перегляд цього яскравого шоу.

Важливий момент - участь була абсолютно безкоштовна. Витрати за рахунок клубу. Пригощали на фініші чаєм, печивом, морозивом. Кубки, медалі від Первомайського осередку "Спорт для всіх" Отакі ми молодці.

Багато фоточєк вийшло як ви полюбляете "моє обличчя коли..." Бабусям та дідусям такі не сподобаються. Хто ж полюбляє, коли внучата страждають?! Я полюбляю, тому і викладую. Ви такі відважні в цей час. Хоч прямо на зйомки нових Месників відправляй. Фото для бабусі в альбомі наприкінці, а зараз...

Моє обличчя (далі м.о.) коли вище за всіх підіймаю м'яча.