Хто про що, а я про гирі знову напишу. Так як сезон сіськокачатєльства то в самому розгарі і самоє вєсєлоє єще впєрєді J.

Оце значіть черговий раз я не змінив свій сезонно годовий план самосовєршенствуванія який построєно по простому принципу, коли погода дозволяє  - бігай, плавай і катайся, коли «білі мухи  полетіли, все подвір*я стало біле» - качайся ( не на качєлях звичайно ж ).

А так як я люблю помучатись на змаганнях і тренуваннях, то гирі по цим параметрам мені ідеально підходять. І вже десятий рік підряд ( написав аж самому страшно стало, так як першу гирю я купив з подачі Саши Циганка ще в 2008)  не дають запливти жирком  і вносять в повсякденні прісні зимові деньки прикус жгучього перчика. Навіть не знаю який вид спорту так ідеально в собі б збалансував силу і витривалість. Може ще кроссфіт, та про нього пізніше.

І перемога на змаганнях з гирьового спорту це не лише суто фізично важко а ще й не аби яка психологічна боротьба іде в голові, коли істерично раціональний мозок кричить своєму власнику – Стій ти вже не можеш, а залізний стержень волі попри біль і втому заставляє дряблу тушку совєршити подвиг і товкнути ще пару раз. В такі моменти ми стаємо сильнішими, і морально і фізично. Мабудь тому і я вибираю ті види спорту де не все вирішує фізуха, а і стійка воля не аби як потрібна. Так і марафони бігаємо, і триатлонимо потрохи. Мужику то треба якось само реалізувати  переізбиток спраги до подвигів в організмі JОт на тренуваннях і пихтим так щоб дурь паром з вух валила.

Взагалі останні роки життя мені доказують шо кожен день треба прагнути ставати сильнішим, і не тільки фізично. Мені особисто набридли ці геополітичні трабли та проблеми в країні, набридло засмучуватись. От для себе і виробив рецепт боротьби со стресом та злобою яка накопичується. Гирі, біг, тренування де інде, велик – для цього ідеально підходять.  Після тренування відчуваю маленьке щастя. А так як зі мною тренуються ще і дочка з дружиною то радість тренування умножаємо на 100 J

  Та про це якось пізніще черкону статейку. А наразі в нас Всеукраїнський турнір з гирьового спорту YOD 2, про який я дізнався з інтернету, раптово натрапивши на сторінку в фейсбуці організатора змагань Сергія Кіяшко. Який як потім оказалось являється ще й спортсменом учасником цих змагань, та просто приємним відкритим хлопцем який розвиває свій улюблений гирьовий спорт, та робить цей світ трішечки кращім.

  Змагання проходили в крутому спортивному комплексі YOD, де я ходив і просто слинка текла від мрій колись тренуватись в подібних умовах. Громадніший зал, поділений на зони активності від стандартної качалки до бойцовського зала і кроссфітовсько воркаутовських приблуд.  А до цього можна ще додати музикальний супровід змагань з козирним адекватним діджеєм ( без традиційних качковсько вирвивухінських мотивів в виді рамштайна і всяких таких помєхообразующіх іздіватєльств над гітарами ). То моїй радості не було краю.

    Щяс кину жменю какашок в сторону качков, так шо прикривайтесь. Шо це блін за стереотип такий  - якщо силовий тренінг то неодмінно треба якусь вухороздєрающю агресивну хєрабору втикнути і все тренування слухати. Відчуваю шо в Ангарі скоро провод до розетки зубами перегризу щоб дві години в день не слухати помєхи видаваємі електро гітарой. І оказується як же я люблю коли в залі тренуються фітнес тьоті, бо вони якщо і вмикають музику то щось альтернативне не набридливе.

  Та я знову відійшов від теми повіствування.  Зареєстрував мене Сергій Кіяшко на змагання, приїхав я в клуб на місце проведення змагань, за три хвилини зважився, заповнив анкету учасника, прям не нарадуюсь. Орги – молодці. Перший респект в вашу сторону.

  Я зерегився на класичний товчок двух гирь по 24кг, це була моя помилка номер 1 .  Я побоявся на 32кг стартувати так як  опита участі в змаганнях мало, а по 32шкам то вообще немає. Хоча як оказалось сили в мене вистачило а витривалості ні, і після 40 толчков утримання гирь на груді приносило адську боль і забитость в районі груді, через що на 44 толчку гирьки і упали, нєдотєрпєл, нєдолюбил JСтидно, та що потобиш. Тренуватись більше треба. А в чьому ж помилка спитаєть ви ? А в тому що дома хоть 24кг, хоть 32кг толкаю – один хрен блище до 40 грудні мишци при утриманні  забиваються і я опускаю гирі на помост.

   Що сказати ще? Мені дуже сподобалось. Поспілкувався з приємними людьми, підкоректували мою  техніку ривка, набрався позетивних емоцій, дізнався про наступні змагання і можна сказати що відкрив для себе чарівний світ гирьового сорєвноватєльного спорту. Спасибі організаторам і особисть Сергію Кіяшко. Обов*язково приїду ще на ваші змагання з гирьового спорту та кроссфіту. Справа залишається за малим – тренуватись більше і продуктивніше. Чього і вам бажаю...

Comments: